Головна Головна -> Твори -> Образ Дон Жуана в комедії Мольера

Образ Дон Жуана в комедії Мольера



Більше ста варіантів образа Дон Жуана знає світове мистецтво. Найбільші майстри, геніальні поети, композитори, художники брали участь у створенні блискучої галереї портретів палкого, безтурботного іспанця, підкорювача й спокусника жіночих сердець. У них різні особи, але одне ім’я – знамените, що стало загальним ім’я Дон Жуана. Серед них відвертий цинік, ошуканець, лиходій-ґвалтівник Дон Хуан Тирсо де Молина, прототип всіх майбутніх Дон Жуанів. Серед них жіночно прекрасний, по дитячому простодушний, палкий герой поеми Байрона «Дон Жуан», завжди закоханий у красу, завжди готовий відгукнутися на любов жінки безтурботний гуляка, марнотратник життя, дерзостно сильний і красномовний звабник – пушкінський Дон Жуан, серед них і герой драми Лесі Українки Дон Жуан, скорений жінкою.

  Драматург писав комедію квапливо, щоб вивести свою трупу зі стану тимчасової бездіяльності. Він захоплювався привабливою перспективою створити широку картину настільки знайомого йому характеру. Мольер перший дав образу широке реалістичне узагальнення і якесь філософське осмислення. Недостатньо бачити в комедії Мольера тільки сатирові на розпусту або тільки сатира на дворянство. Значення її набагато ширше.  У комедії два герої – Дон Жуан і його слуга Сганарель. Сганарель аж ніяк не тільки слуга-наперсник, спритний пройдисвіт, шахрай, відданий інтересам хазяїна, як повелося представляти слугу в комедійному театрі із часів Плавта. Сганарель – слуга-філософ, носій народної мудрості, здорового глузду, тверезого відношення до речей. Його філософські дебати з хазяїном повні значення при всієї  їх комедийности. Образ Дон Жуана суперечливий. Дон Жуан сполучить у собі й гарні, і дурні якості. Для драматургії Мольера це настільки невластиво, що поставило в глухий куток багатьох тлумачів його творчих задумів. Більше того, образ Дон Жуана не статичний, він даний у розвитку, і це також виводить його за рамки классицистического театру.

Глядач спочатку знайомить із Дон Жуаном по характеристиці його слуги Сганареля. Він – «найбільший лиходій», він – «собака, чорт, турок, єретик, що не вірує ні в рай, ні в пекло», «перевертень», «епікурейська свиня», «Сарданапал». У чому ж основний порок Дон Жуана? У нього саме «непосидюче» на світі серце він ветрен, жінколюбний, усе жінки миру здаються йому красунями, кожною він хоче володіти. Але… «Я кожній видаю пошану й поклоніння, до яких нас зобов’язує природа… будь у мене десять тисяч сердець, я б віддав їх всі», – міркує Дон Жуан. Дон Жуан запалив у багатьох жінках (дена Ельвіра, селянка Шарлотта) полум’яну любов. Їм він клявся у вічній вірності. Чи брехав він? Коли Дон Жуан говорив про любов, він дійсно любив, говорив цілком щиро й сам вірив кожному своєму слову. Його можна обвинуватити у вітряному самообдуренні, у жорстокій безтурботності до долі іншої людини, але аж ніяк не в навмисному обмані. Пройшли перші захвати, і Дон Жуану вже нудно, його тягнуть інші квіти, а їх так багато на білому світлі!

Дон Жуан хоробрий. Хоробрість була завжди шляхетна. Зачувши в лісі лементи, він поспішає рятуйте!, ризикуючи життям заради незнайомої йому людини, підвергшегося нападу розбійників. «Мій пан прямо божевільний: кидається в небезпеку без усякої для себе потреби», – добродушно, не без відомого замилування гарчить Сганарель. У перших чотирьох актах комедії Дон Жуан сміливий і зухвалий, і, що особливо важливо, він відвертий. Але з ним відбулося незвичайне, він раптом переродився: «Я відрікся від всіх своїх оман: я вже не той, що був учора ввечері, і небо раптово зробило в мені зміну, що здивує увесь світ: воно опромінило мою душу, мої очі прозріли, і я з жахом дивлюся тепер на довге осліплення, у якому перебував і на злочинну безпутність життя, що вів». Батько в сльозах привітає раскаявшогося блудного сина, у захваті й Сганарель. Але переродження Дон Жуана іншої властивості він вирішив зло посміятися над людьми, надягти маску Тартюфа й у ній здобути собі їхнє благовоління. «Лицемірство – модний порок», -заявляє він. І Дон Жуан став святенником – він став невразливий. І тепер він воістину мерзенний. Чесний Сганарель збентежений перетворенням хазяїна: «Пан, що за диявольський тон у вас з’явився! Це гірше всього, що було, і ви мені подобалися більше, яким були раніше». Тепер Дон Жуан став дійсно негативною особою й може й повинен бути покараний. З’являється традиційна фігура Кам’яного гостя. Грім і блискавка обрушуються на Дон Жуана, разверзается земля й поглинає великого грішника. Але не священним трепетом обійняті глядачі, злякані карою небесної вони сміються весело й безтурботно.

Отже, на кого ж писав сатирові Мольер? Здається, що образ Дон Жуана став своєрідним доповненням до образа Тартюфа, розкриттям того ж образа в іншому плані. «Дон Жуан» Мольера викликав і дотепер викликає гарячі суперечки. Існують всілякі тлумачення думок і вчинків героя, тому що він сам був суперечливий.





Схожі твори: