Головна Головна -> Твори -> Моє розумiння заклику автора роману “Собор”. “Собори своïх душ бережiть, друзi… Собори душ!..”

Моє розумiння заклику автора роману “Собор”. “Собори своïх душ бережiть, друзi… Собори душ!..”



Твiр Олеся Гончара, за висловом Григора Тютюнника,
Ї “орлиний, соколиний” роман, у якому автор порушив такi серйознi проблеми, як
духовне браконьєрство, збереження природи i людськоï особистостi, мови i
культури, людськоï iсторичноï пам’ятi.
Героï роману подiленi на двi групи. До першоï належать люди, якi живуть
за законами правди, у злагодi з природою та собою. Це студент Микола i його
старший брат Iван Баглай, заслужений металург Iзот Лобода i дiвчина-сирота Єлька,
дiд Ягор Катратий i вчитель Хома Романович. Усi тi люди живуть чесною працею, не
сприймають нiчого потворного. Микола у вiльний час готує креслення, щоб врятувати
селище вiд шлакiв заводських труб. Вiн турбується про своïх рiдних, мрiє про
велике кохання, думає про красу людських стосункiв. Дiд Нечуйвiтер, щоб зберегти
плавнi, став грозою браконьєрiв. Вiн збирає цiлюще зiлля, лiкує хворих. Усiх людей
подiляє на майстрiв i браконьєрiв, бо в свiтi “той мурує, той руйнує”. За щастя
iнших щиро радiє Iзот Лобода, який усе життя давав людям тiльки добро. Вiн
впевнений: “Хто посадить дерево
Ї того й внуки згадають. Хто зламає
Ї того й дiти проклянуть”.
Ось такi вони, жителi Зачiплянки, якi ведуть боротьбу за збереження козацького
собору. “Нiма музика його округлих, гармонiйно поєднаних бань, наростаючих
ярусiв, його спiвучих лiнiй” викликають почуття святостi у людини, гiдностi й
гордостi за своє минуле. Микола, милуючись собором, часом задумувався: “А в чому
ж твоя душа увiчнить себе?” Собор у романi є символом незнищенностi людського
духу, символом краси i величi народу.
До другоï групи належать хапуги i кар’єристи, батькопродавцi i браконьєри.
Збiрним образом нiкчемних висуванцiв є Володька Лобода. Ця людина не має нiчого
святого в душi, у нього вiдсутнiй духовний зв’язок iз народом, навiть рiдного
батька вiн вiдправляє у притулок для старих. Саме такi людцi змогли вдертися до
собору, вчинити там дику оргiю, а потiм завдати кiлька ножових ран Миколi, який
хотiв зупинити це безчинство. Це про них сказав учитель Хома Романович: “Оце тi,
що без соборiв у душi… А вiн, як той бiблейський юнак, що вигнав осквернителiв
храму”.
Кожна сторiнка роману нiби говорить: “Бережiть собори душ наших”,

Ї закликаючи жити болями i радощами своєï краïни, не кривити душею, не
переступати через свою совiсть. Вважаю, що кожен повинен берегти це в своïй
душi, щоб ми змогли збудувати свою державу, постати в свiтi як незалежний
народ.


Загрузка...



Схожі твори: