Головна Головна -> Твори -> Символiчнiсть назви роману Олеся Гончара “Собор”

Символiчнiсть назви роману Олеся Гончара “Собор”



Олесь Гончар
Ї свiдомий та мислячий син свого народу, а тому i активний учасник його живоï
iсторiï, пам’ятаючи, що iсторiя
Ї “…це не тiльки сива минувшина, а й суперечлива, сповнена драматизму
сучаснiсть i що цю iсторiю нинiшнього дня маємо творити вдумливо, з
вiдповiдальнiстю перед майбутнiми поколiннями”.
Опублiкований уперше 1968 року “Собор” своïм публiцистичним, пристрасним
пафосом закликав читачiв замислитися над значенням духовних начал у людському
життi, iсторичноï пам’ятi, культурноï спадщини народу. В той же час
роман привертав увагу до таких серйозних негативних явищ у нашому життi, як
бездуховнiсть, моральне браконьєрство, бюрократизм. “Собор”
Ї це роман запитань, шукати вiдповiдi на якi письменник i закликає читачiв. Як
бути справжнiм? Чи збагачується духовно сучасна людина? Як жити, щоб не втратити
собори своïх душ? Хоче автор дiзнатися, звiдки у деяких сучасникiв невмiння
поважати свiй народ, любити своïх близьких, чому зник дух вольностi й
патрiотизму, що був властивий борцям за свободу й щастя украïнського народу.

У “Соборi” є кiлька образних явищ, що виростають до рiвня символу. Це монумент
Титану, урочище Скарбне i, звичайно ж, козацький собор, збудований козаками пiсля
розгрому Сiчi. Але собор водночас є i втiленням високого духу народного. Собор
постає у романi як диво довершеностi народноï архiтектури, як пам’ятка
iсторичного минулого народу. У романi собор став епiцентром конфлiкту мiж людьми,
мiж духовнiстю i бездуховнiстю.
Про що б не писав Олесь Гончар, вiн бачить собор передусiм як велич духу, як
мiрило совiстi, як докiр недбальцям i користолюбцям. В уявi Миколи Баглая собор
постає в одному ряду з нерукотворними цiнностями, бо хлопець вважав, що є в соборi
вiльний дух, любов, нескоренiсть. А це тi людськi риси характеру, без яких не
можна зберегти, неможливо збудувати державу, стати вiльною i незалежною
краïною. Недаремно, письменник закликає берегти собори своïх душ. Такi,
як брати Баглаï, Iзот Лобода, бережуть ïх, не дозволяють ïх
нiвечити.
Вважаю, що роман “Собор”
Ї це заповiт нам, сучасникам, цiнувати красу, бути духовно багатими i щедрими на
добрi вчинки.





Схожі твори: