Головна Головна -> Твори -> ГОНЧАР ОЛЕСЬ БІОГРАФІЯ

ГОНЧАР ОЛЕСЬ БІОГРАФІЯ



(1918-1995)
Народився в с. Суха Кобелянського району Полтавськоï областi. У 1934 р.
вступив до Харкiвського технiкуму журналiстики, у 1938 р.
Ї до Харкiвського унiверситету. Працював кореспондентом у газетах, займався
науковими дослiдженнями. Пiд час Другоï свiтовоï вiйни пiшов на фронт
добровольцем. Закiнчував навчання вже у Днiпропетровському унiверситетi пiсля
вiйни. Упродовж життя займався лiтературноï творчiстю, був заступником, а
потiм Головою правлiння Спiлки письменникiв Украïни, з 1967р.

Ї у складi правлiння Спiлки письменникiв СРСР.
Прозаïк. Утворах порушував одвiчнi проблеми людського буття, у центрi
повiстей i романiв Гончара
Ї проста i чесна людина-працiвник, що виступає проти духовного браконьєрства,
кар’єризму, прислужництва. Творчiй доробок письменника складають романи
“Прапороносцi” (1946-1948), “Таврiя” (1952), “Людина i зброя” (1960), “Тронка”
(1963), “Собор” (1968), “Циклон” (1979), “Берег любовi” (1976), “Твоя зоря” (1980)
та iн., повiстi, оповiдання, лiтературно-критичнi статтi.
Вiдповiднiсть мови творiв О. Гончара вимогам сучасностi
Для кожного письменника iснує iдеальний образ рiдноï мови, яка разом iз мовою
фольклору, територiальними, соцiальними дiалектами, разом з писемно-лiтературною
традицiєю становить загальнонацiональну культурну вартiсть.
Звертання до текстiв Олеся Гончара дає можливiсть вiдзначити, що його художнi
тексти вiдповiдають вимогам об’єктивноï оцiнки сучасноï
лiтературноï мови.
Кожний письменник своєю лiтературно-писемною практикою визначає, яким вiн бачить
розвиток лiтературноï мови. Якщо Гончар
Ї громадянин, Гончар
Ї публiцист чiтко окреслює свою позицiю щодо статусу украïнськоï мови та
ïï державотворчоï функцiï, то Гончар
Ї майстер художнього слова дає читачевi естетичний iдеал лiтературноï мови.
Вiн виразник високоï iдеï
Ї збереження в лiтературнiй мовi iнтелектуальних та емоцiйних джерел народного
свiтовiдчування, в якому i вроджена iнтелiгентнiсть, i природнiсть вислову, i
вiдчуття делiкатностi, стилiстичноï мiри авторських новотворiв (С.
Єрмоленко).
Проза Гончара дiстає оцiнку “поетична”. Часто й самi реалiï, якi потрапляють
у поле художнього мислення письменника, i ïхня характеристика виконують роль
поетичних словесних “акцентiв”, як, наприклад, словацька назва перших весняних
квiтiв (пролiскiв). “Бачу вже ïх (гори) не забитi снiгами, а зеленi, пишнi,
зiгрiтi весняним сонцем, коли полонини, як синi озера, зацвiтають тим першим
цвiтом весни, що по-вашому зветься
Ї небовий ключ”. Назва цих квiтiв
Ї виразна художня деталь в авторськiй сповiдi.
Так, у новелi “Соняшники” О. Гончар створює цiлий ряд поетичних новотворiв на
означення соняшникiв: золоте тарiлля, золотi литаври, ясночоле сонячне братство,
золоте духмяне море. Високий поетичний стиль простежується в цiлiсних текстових
структурах.
“Те, що вiн (скульптор) побачив перед собою, на мить приголомшило i ослiпило його:
на широчезнiй рiвнинi, скiльки сягав зiр, яскраво золотились соняшники…
Здавалось, вони i самi випромiнювали свiтло своïми жовтогарячими незлiченними
коронами, i, може, тому навкруги, в зонi ïхньоï дiï, було якось
особливо ясно, чарiвно й святково, мов у заповiднику сонця. Тут навiть повiтря,
здавалося, несло в собi золотистi вiдтiнки”. Для усiєï мовотворчостi О.
Гончара характерний “золотий колiр”. Можливо, в цьому виявляється зв’язок його
стилю iз стилем Михайла Коцюбинського.
В авторськiй мовi письменника органiчно поєдналися поетичнi, книжнi та розмовнi
джерела нацiональноï мови. Усi вони iснують поряд i демонструють типовий
зразок художньоï прози.


Загрузка...



Схожі твори: