Головна Головна -> Твори -> ГЛIБОВ ЛЕОНIД

ГЛIБОВ ЛЕОНIД



(1827-1893)
Народився в с. Веселому Подолi на Полтавщинi в родинi помiщицького управителя.
Закiнчив Полтавську гiмназiю та Нiжинський лiцей вищих наук. Працював учителем,
був редактором газети “Черниговский листок”. За просвiтницьку дiяльнiсть
переслiдувався урядом. Основну частину життя прожив у Чернiговi.
Ще з юного вiку складав поезiï росiйською мовою, але невдовзi почав писати
байки украïнською (упродовж життя створив понад 100 байок). У них порушував
проблеми людськоï та суспiльноï моралi. Автор лiричних творiв (“Журба”,
“Вечiр”, “Пiсня”), що стали популярними пiснями. Протягом останнiх рокiв життя
багато писав для дiтей (загадки, вiршованi казки, пiснi-жарти, акровiршi).

Викривальна i повчальна спрямованiсть байок Л. Глiбова
Леонiд Iванович Глiбов у своïх байках гостро критикував несправедливий суд,
жорстокiсть панiв, неробство, хвалькуватiсть, пiдлабузництво, брехливiсть тощо.

Основною ознакою байки є ïï алегоричнiсть. Вiдповiдно до цього байка має
двi частини
Ї оповiдну i повчальну.
Так, наприклад, в байцi “Лисиця-жалiбниця” в першiй ïï частинi
розповiдається про жорстокий вчинок лицемiрноï Лисицi, а в другiй автор
вказує, що такi Лисицi бувають i мiж людьми i ïх треба стерегтись. У першiй
частинi байки розповiдається про певну подiю, тому цю частину називають оповiдною.
У другiй дається висновок: автор немов пiдказує нам, яких людей слiд розумiти пiд
алегоричними образами (Лисиця
Ї “лукавий чоловiк”, лицемiр), тут же висловлює повчання, тому ця частина байки
називається повчанням, або мораллю.
Нещадно грабували народ помiщики-крiпосники. Але не кращi були за них i чиновники,
якi служили по рiзних царських установах. Цi людськi п’явки самовiддано захищали
iнтереси багатiïв, покривали ïх злочини, спiльно з ними грабуючи простих
людей. Антинародну суть дiяльностi судових чиновникiв викриває Л. I. Глiбов у
своïй байцi “Щука”. Щука
Ї хижачка. Живучи у ставку, вона заïдала i обдирала слабкiших за себе. Ця
пройдисвiтка нiкого не боялась, бо потайки посилала Лисицi хабарi. Коли є Щуку
притягай до суду, вона в усьому поклалася на Лисицю i не помилилася

Ї Лисиця врятувала ïï. Судовi чиновники, або хабарники, щиро боронять
iнтереси тих, хто бiльше заплатить. Л. Глiбов виступає у байцi проти
несправедливого суду, хабарництва i круговоï поруки.
Однiєю з найбiльш яскравих байок Глiбова, спрямованих проти крiпосницького
хижацтва, є байка “Вовк та Ягня”. У цiй байцi автор розкриває взаємовiдносини мiж
крiпаками i крiпосниками. У образi Вовка змальовано жорстокого крiпосника-самодура,
безсоромного насильника; в образi ягняти
Ї крiпака-селянина, який майже без протесту пiдкоряється волi свого пана. У байцi
автор засуджує зажерливiсть i свавiлля помiщикiв-крiпосникiв, глибоко спiвчуває
важкiй долi поневоленого народу. Крiпаки i крiпосники
Ї непримиреннi вороги. Цей висновок стверджує в байцi сам Вовк:
Хiба не знаю я, не чув,
Що ви усi мене б iз’ïли,
Якби вловили?
Собаки й вiвчарi твоï,
Усi ви
Ї вороги моï.
Отже, стислою розповiддю, винятково простим i в той же час глибоким змiстом,
тонким натяками байки викривають вади у стосунках мiж людьми, у характерах i
вчинках окремих людей i в той же час прищеплюють нам непримиреннiсть до свавiлля,
зла i несправедливостi.





Схожі твори: