Головна Головна -> Твори -> Багатство проблематики, поетичноï спадщини Миколи Вороного

Багатство проблематики, поетичноï спадщини Миколи Вороного



Вiн народився одного року з Лесею Украïнкою
Ї в час, коли украïнське слово переслiдувалося й принижувалося, злочинно
замовчувалося й переслiдувалося. На душу украïнця
Ї горду й вiльнолюбиву
Ї було накладено кайдани усвiдомлення своєï “вторинностi”, меншовартостi. Та
орлам не страшнi пута, вони розбивають ïх i смiливо шугають пiд небесами:

Душа бажає скинуть пута,
Що в ïх здавен вона закута,
Бажає ширшого простору
Ї
Схопитись i злетiти вгору…
Дух новаторства, непокори, пiдхоплення нових художнiх вiянь, наближення
украïнськоï лiтератури до сприйняття й визнання ïï Європою

Ї це все Микола Вороний. Поетичне свiтобачення, тонке розумiння прекрасного,
заглиблення в загальнолюдськi проблеми i звеличення вiчних життєвих цiнностей

Ї ось тi чинники, що зробили митця славетним, принесли йому любов розумного
iнтелiгентного читача.
Поет шукає новi теми i шляхи ïх реалiзацiï, пiдiймає в поетичних творах
важливi морально-етичнi та соцiальнi проблеми. Своïм художнiм словом закликає
кожного пiдносити духовнiсть, не бути байдужими, “млявими та недужими” у вирiшеннi
актуальних проблем. Митець переконаний у тому, що мотиви лiрики, пов’язанi з
духовнiстю, “тягар життя скидають i душу раєм надихають”, бо така творчiсть
вiдчувається серцем.
Для митця у всi часи головною була проблема свободи творчостi. Тiльки тi поетичнi
рядки, якi викликанi власними багатими емоцiями, хвилюють читача. Вiршi, написанi
на замовлення,
Ї це поетова ганьба.
Захоплення модернiзмом аж нiяк не завадило Вороному писати твори, пройнятi щирою
любов’ю до народу, його традицiй, пошаною до його лицарiв. Недаремно академiк О.
Бiлецький назвав творчiсть Миколи Вороного “явищем високоï художньоï
цiнностi”. Поет був твердо переконаний, що нiхто “поезiю-царицю” не посмiє “кинуть
у в’язницю”, бо не можна “свобiдний творчий дух скувати”.
Глибоким патрiотизмом пойнятий вiрш “На свято вiдкриття пам’ятника Iвановi
Котляревському”, в якому автора “Енеïди” пiднесено на високий п’єдестал
пошани, бо його служiння рiдному слову
Ї то справжнiй громадянський подвиг, який поклав початок вiдродженню
нацiональноï iдеï.
У добу революцiйних пiднесень лiрика Вороного не iдеалiзувала новi перетворення, а
щиро закликала берегти, охороняти здобуту свободу, боротися за “нацiï права”
не словом, а мечем.
У розв’язаннi морально-етичних проблем засобами поезiï М. Вороний стоïть
на позицiях народних уявлень про честь, совiсть, поряднiсть, справедливiсть,
милосердя. У вiршi “Легенда”, опрацювавши I старовинний мiфiчно-фольклорний сюжет
про материнську любов, Микола Вороний подає нам схвильовану й повчальну розповiдь
про серце матерi, в якому любов до своєï дитини i почуття всепрощення живуть
вiчно. Це вiрш-застереження, вiрш-вирок тим дiтям, якi цю i iстину забули або не
розумiють.
Любов до матерi й любов до Вiтчизни
Ї ось два найсильнiших почуття, що роблять людину непереможною. У поемi
“Євшан-зiлля” ця i думка звучить з особливою силою. Якi б випробування не
зустрiлися I на шляху людини, вона завжди має пам’ятати, чиєï землi вона
дитина. I Син половецького хана, взятий у полон ще пiдлiтком, на якийсь час
забуває рiдний край, та пам’ять серця оживає, коли юнак почув запах степовоï
трави
Ї євшану. Вже нiщо не змогло зупинити сина половецьких степiв на шляху до
рiдноï домiвки.
“Де ж того євшану взяти, того зiлля-привороту, що на певний шлях направить,

Ї шлях у край свiй повороту?”
Ї схвильовано запитує поет, звертаючись до тих украïнцiв, якi розiйшлися по
всiх усюдах, забувши про свою Батькiвщину.
Висока культура вiрша, прагнення поєднати в своïй творчостi кращi
традицiï європейськоï лiрики з новаторськими пошуками, досягти
художньоï досконалостi, збагатити украïнську лiрику iдейно й тематично
ставлять Вороного на високий п’єдестал авторитету нацiональноï культури.


Загрузка...



Схожі твори: