Головна Головна -> Твори -> ВОВЧОК МАРКО БІОГРАФІЯ

ВОВЧОК МАРКО БІОГРАФІЯ



(1833- 1907)
Справжнє iм’я
Ї Марiя Олександрiвна Вiлiнська. Народилася в с. Єкатерининське Орловськоï
губернiï в родинi росiйського помiщика, я минулому офiцера царськоï
армiï. Виховувалася у своєï тiтки в родинi Писаревих (батькiв вiдомого
росiйського критика Дмитра Писарєва), Навчалася в Харкiвському пансiонатi, пiсля
закiнчення якого оселилася у тiтки в Орлi, Одружилася у 1851 р. з Панасом
Марковичем (був засланий до Орла за дiяльнiсть у Кирило-Мефодiïвському
товариствi) i виïхали з ним в Украïну. Родина жила в Чернiговi. Тут
Марiя Олександрiвна зацiкавилася украïнською культурою, записувала i вивчала
фольклор, долучилася до культурно-освiтньоï роботи. Пiзнiше жила i працювала
к Киснi, Немировi.
Декiлька рокiв перебувала на лiкуваннi за кордоном у Нiмеччинi, Англiï,
Iталiï, деякий час жила в Парижi. Тут вона познайомилася з багатьма
визначними людьми свого часу: Герценом, Тургенєвим, Добролюбовим, Толстим,
Менделєєвим, Сєченовим та iн. Була спiвробiтником у журналi “Современник” та iнших
прогресивних росiйських виданнях. У 1867р. повернулася в Росiю, жила в Петербурзi,
Саратовi, потiм на Пiвнiчному Кавказi, в Украïнi. Похована в м. Нальчик на
Кавказi.
Прозаïк. У1857 р. вийшла друком перша збiрка творiв “Народнi оповiдання”, що
принесла письменницi велику популярнiсть i невдовзi була перекладена росiйською
мовою. У 1867р. у Петербурзi виходить друга книга “Народних оповiдань”. Писала
прозовi твори росiйською мовою, публiцистичнi статтi, робила переклади з
європейських мов (ïï переклади творiв Жуля Верна вважаються одними з
найкращих).
Романтичний образ Максима Тримача
(за однойменним оповiданням Марка Вовчка)
Свобода бажана для багатьох. Свобода слова, дiï, вчинкiв i поглядiв. Кожен iз
нас вкладає в це поняття свiй змiст, особливе значення. Хтось мрiє вiльно
висловлювати свою думку, а хтось бажає звiльнитися вiд заборон i обмежень, якi
заважають жити, приносять муки iз дня в день. Я вважаю, що у свiтi не iснує
цiлковито вiльних людей. Рiзноманiтнi правила, обмеження й заборони не обминають
нiкого. I ми прагнемо свободи, боремося за неï, i у цьому прагненнi здатнi до
рiшучих вчинкiв, слiв, звершень. Та iнодi, отримуючи таку бажану незалежнiсть, ми
просто не знаємо, що з нею робити. Наприклад, пiдлiток, який хоче звiльнитися вiд
опiки дорослих, отримавши можливiсть дiяти самостiйно, швидко розумiє, що йому
потрiбна пiдтримка й чиясь мудра порада. Безцiльне прагнення не призводить нi до
чого, i тiльки людина, яка має чiтко визначену мету, яка не вiдступає вiд
своïх принципiв i поглядiв, може пiзнати справжню суть свободи. У боротьбi за
неï народжуються сильнi особистостi, з вольовим духом, з непокiрним i
незалежним характером.
Саме таким був головний персонаж оповiдання Марка Вовчка, Максим Тримач.

Вiн був морально сильною людиною, мав власнi принципи i погляди на життя. Тримач
нiколи не вiдступався вiд своєï думки, вмiв приймати важливi рiшення, все
намагався вирiшити самотужки. Максим бачив свободу у рiвноправ’ï, не визнавав
панiв, був запеклим ворогом крiпацтва. Вiн не мiг спокiйно дивитися на те, як
багатiï принижують гiднiсть простих людей
Ї селян-крiпакiв. Одного разу, коли якийсь пан образив його односельця. Тримач
спалив хату багатiя й вигнав того за Днiпро. Своïми словами й вчинками вiн
заслужив неабияку повагу на селi. Його любили всi сусiди, збиралися навколо нього,
прислухалися до його слiв. Максим Гримам боровся за справедливiсть, вважав, що
жити треба своєю працею й нiзащо нiкому не пiдкорятися. Я вважаю, що саме такi
люди, якi вмiють зберегти власну гiднiсть i захистити своï права,
заслуговують на повагу. Марко Вовчок змалювала через образ Максима Тримача
романтичний характер, який поєднує у собi бунтiвний дух, прагнення свободи й
незалежностi, вмiння вiдстоювати своï позицiï у суспiльствi. Бажання
волi об’єднувало людей, i вони йшли захищати свою честь i гiднiсть. Образ не
єдиний в украïнськiй лiтературi: постiйний гнiт i приниження з боку панiв
викликали реакцiю
Ї i завжди знаходився хтось, у чиïх жилах кипiла кров при поглядi на
несправедливiсть. У наш час, здається, особистостей iз таким характером майже не
лишилось, люди нi за що не борються, вони втратили мету, а можливо, ми ïх не
помiчаємо або втратили довiру до них.
Та все ж яким би добрим не був характер Максима Тримача, iдеальних людей не буває.
Романтичний герой приречений на самотнiсть. I, звичайно, бути таким твердим,
впертим i непокiрним не завжди добре. У Тримача виникла проблема у стосунках з
донькою Катрею. Вiн суворо заборонив ïй виходити замiж за крiпака, бо хотiв
мати за зятя вiльного чоловiка, а для доньки бажав щастя i, головне, свободи. Не
мiг вiн вiддати свою єдину кровиночку пановi. Для Катрi ж важливiшими були
ïï щирi почуття до Семена, вона не зважала на його соцiальний стан,
становище у суспiльствi. Перед молодою дiвчиною постало тяжке завдання: вирiшити
свою долю. З одного боку, вона не могла не послухатися свого батька, бо дуже його
поважала. З iншого ж
Ї Катря боялася втратити своє кохання, єдине й найважливiше для неï почуття.
Душевнi переживання й суперечки приносили ïй невимовнi страждання. I,
дiзнавшись про загибель Семена, Катря не витримала такого удару й пiшла з цього
свiту. Мiстична сцена смертi доповнює й без того вмiле зображення подiй i побудову
твору. Мiсячна нiч, гарне бiле вбрання дiвчини, похилена верба i маковий вiнок,
який залишився плавати на водi
Ї все це заворожує читача. Але понад усе вражає трагiзм безвихiдного становища.
Авторка в образi Катрi уславлює вiрнiсть коханню, звеличує кохання як духовну
якiсть, | що пiдiймається над усiма перешкодами. I
Марко Вовчок за манерою викладу близька до народноï творчостi, звертає увагу
на проблеми, що пов’язанi з крiпацтвом, та вiд цього i твiр не стає менш
актуальним: стосунки батькiв та дiтей
Ї проблема I; одвiчна. Не можна сказати, хто винен, хто правий. У таких ситуацiях
правда десь посерединi. Досвiдченi батьки завжди бажають нам щастя, тому до них
треба прислухатися. Але iнодi батькiвське прагнення i щастя для своïх дiтей
переходить межi, а ïхнє втручання до особистого життя дорослого сина чи дочки
можуть призвести до невиправних наслiдкiв. Так i Максим Тримач: дуже любив Катрю,
хотiв, щоб та прожила щасливе життя з вiльним i заможним козаком. Та не треба було
так суворо ставитися до доньки. Батько не змiг зрозумiти, чого хоче молоде серце
Катрi, не дав ïй свободи
Ї i втратив назавжди. Потiм зрозумiв свою помилку, та вже було надто пiзно. У
цьому випадку й виявляється вада сильноï особистостi Максима Тримача. У
стосунках iз близькими треба бути в мiру суворими й завжди намагатися зрозумiти
рiдну й дорогу тобi людину. Саме тодi, коли, заради щастя власних дiтей, батьки
зможуть не бути такими суворими i недосяжними, а дiти прагнутимуть не просто
почути, але й послухати батькiв, якi пройшли значний вiдтинок життя i намагаються
вберегти нас, дiтей, щоб не впали у прiрву,
Ї лише тодi буде вирiшена проблема взаєморозумiння мiж батьками й
дiтьми.


Загрузка...



Схожі твори: