Головна Головна -> Твори -> Нацiональний характер гумору Остапа Вишнi

Нацiональний характер гумору Остапа Вишнi



Усмiшки, фейлетони, нариси Остапа Вишнi
Ї це перлини в украïнськiй лiтературi. Поринаючи в свiт дотепноï мови,
життєрадiсних героïв, народного гумору, веселого мисливського жарту,
переживаєш чудовi хвилини естетичноï насолоди, вiдчуваєш, як свiтлiшає на
душi та вiдлягає вiд серця. А вдивляючись у просте мудре обличчя письменника,
думаєш спочатку, що йому легше жилося, бо вiн умiв у найжахливiшому вiднайти
зернини смiху. Та якось я прочитала слова Остапа Вишнi: “Все життя гумористом!
Господи! Збожеволiти можна вiд суму!” I такими гiркими та трагiчними вони менi
здалися, що я вирiшила докладнiше ознайомитися з бiографiєю письменника. Дiзналася
про 10 рокiв заслання, тяжку хворобу, загрозу розстрiлу, нелегке творче життя.
Здоров’ям, спокоєм, приниженням людськоï гiдностi довелося платити данину
Музi. Та все ж, як на мою думку, мав цей гуморист велике письменницьке щастя

Ї визнання та любов свого народу. Його твори знали навiть неписьменнi, а за
кiлькiстю видань та перевидань фейлетонiв, гуморесок в украïнськiй лiтературi
Остаповi Вишнi, мабуть, немає рiвних.
Читаючи “Зенiтку”, “Мисливськi усмiшки”, “Дещо з украïнознавства”,
“Чухраïнцi”, дивуюся мудростi гумориста й глибинi фiлософського змiсту його
творiв. Вражає письменницька майстернiсть: умiння в невеликiй новелi поєднати
глибокий лiризм з простим жартом. Подобаються його свiжа дотепна мова, примовки,
анекдоти. Остап Вишня
Ї майстер пародiï, шаржу, травестiï.
Ми звикли завжди вiдшукувати у фактах бiографiï великих людей щось доленосне.
Остап Вишня з доброю усмI. Остап Вишня
Ї чародiй смiху, один iз представникiв украïнськоï сатирично-гумористичноï
лiтератури. (Остап Вишня спрямовував свою сатиру проти всього, що заважало
украïнському народовi стати вiльним. Тематика його творiв пов’язана iз
злободенними проблемами нашоï нацiï, нашоï мови, нашого побуту.)

II. “Так-от: що треба, щоб посмiятися не з ворога, а з друга? Треба

Ї любити людину. Бiльше, нiж самого себе. Тодi тiльки ти маєш право смiятися”
(Остап Вишня).
1. Пореволюцiйне село та його проблеми в творах Остапа Вишнi. (Тематика

творiв Остапа Вишнi пов’язана зi злободенними проблемами свого народу. Багато
творiв сатирик присвятив проблемам села, яке було затуркане, неписьменне, яке нiяк
не могло вилiзти зi злиднiв. Зустрiчаємо у творах письменника рiзнi типи
селян-хлiборобiв. ïхня мова жвава, колоритна, пересипана прислiв’ями i
приказками, лукавим i добродушним гумором. В його усмiшках є i типовий
украïнський пейзаж, i украïнський характер, i украïнський гумор.
Народ смiявся разом iз сатириком зi своïх проблем i прагнув позбутися
ïх.)
2. Герой усмiшок Остапа Вишнi
Ї людина, яка прагне стати кращою. (Зображуючи своïх героïв, сатирик
пiдкреслює ïх тяжiння до нового життя, до свiтла, ïх намагання стати
кращими. Вони нiби придивляються до своïх вад i хочуть ïх позбутися.
Сатирик любить свого героя, яким би той не був, смiх письменника доброзичливий.
Автор прагнув, щоб його народ усмiхнувся, щоб сумнi очi хоч на мить засвiтились
радiстю.)
3. Свiтобачення Остапа Вишнi. (У своєму свiтобаченнi письменник проникливий лiрик,
нiжний син своєï землi. Вiн любив природу, чарiвнi краєвиди
украïнського лiсостепу, iз батькiвською турботою ставився до звiрiв i птахiв.
I ця любов поверталася до Остапа Вишнi народною любов’ю.)
III. Визнання i популярнiсть творчостi Остапа Вишнi. (Сюжетами, взятими з життя,
болючою тематикою, простими i зрозумiлими художнiми засобами передачi думок Остап
Вишня заслужив визнання у свого народу. Твори сатирика втiлили риси характеру
украïнського народу, передали його ментальнiсть i тому з цiкавiстю читаються
й сьогоднi.)
“Батьки моï були, як узагалi батьки”. У такому ж
тонi вiн згадує про свою освiту та книжки. “Книга, що найсильнiше на мене враження
справила в моïм життi,
Ї це “Катехiзис” Фiларета. До чого противна книжка! Ще якби так
Ї прочитав та й кинув, воно б нiчого, а то
Ї напам’ять”. Та й письменником, якщо вiрити оповiдачевi (“Моя автобiографiя”),
став тому, що квалiфiкацiï особливоï не мав, бухгалтерiï не знав,
то й зробився Остапом Вишнею i почав писати. Такий простий, сповнений здорового
глузду погляд на письменника-людину менi iмпонує. А вмiння його першим посмiятися
над собою справляє дуже приємне враження на читача.
Гумор, смiх можна вважати ознакою внутрiшньоï свободи людини. Очевидно, Вишня
володiв секретом внутрiшньоï свободи, яку вiн зберiгав за всiх ситуацiй,
свободи “вiд нечистоï” сили, своєï i чужоï. Тому в його душi жила
не жовчна злiсть, а сонячний смiх.


Загрузка...



Схожі твори: