Головна Головна -> Твори -> Нашi автобiографи

Нашi автобiографи



Спогади живуть у нас.
Спогади похованi в нас.
Спогади схованi в нас.
Спогади є нашим минулим, тим, що залишилось вiд минулих подiй, почуттiв, думок.
Гуляючи алеями свого духу, слухаючи музику своєï душi, ми стоïмо в
ïх тiнi. Людина без спогадiв
Ї людина без минулого. Деякi змушують нас червонiти й понинi, щось згадуємо ми зi
смiхом, iншi ми називаємо найкращими у своєму життi.
Для бiльшостi з нас найприємнiшими є спогади про дитинство. Той час, коли людина
формується, розцвiтає. Саме вiд того, яким є дитинство, залежить наше сприйняття
тих чи iнших явищ або предметiв, оточуючого середовища. У цей час створюються нашi
смаки, ми вчимося спiлкуватись з людьми.
Взагалi, дитинство
Ї це мiсток до дорослого життя. I який цей мiсток, таке й наше прибуття до нього.
Створення цього “фундаменту” залежить не тiльки вiд людини, але й вiд ïï
батькiв, оточення. Тобто вiд усього того, що супроводжує нашi дитячi роки. Бо там
є вiдповiдi на особливостi наших фiлософiï, iдеологiï, свiтосприйняття,
спiлкування з людьми, динамiчностi (або iнертностi).
Малi роки ще не спаскудженi брехнею, лицемiрством, фальшивiстю, так званою
“амфотернiстю” i дорослiстю в цiлому. Наïвнiсть, безпосереднiсть, вiдвертiсть
панують в дитячих серцях. Можливо, тому так приємно згадувати себе в малому вiцi,
знаючи, що ти ще такий “зелений” i неосвiчений.
Кожний раз при згадцi про дитинство жорстка музика в свiдомостi змiнюється на
свiтлу, трохи сумну i лiричну.
Книжки з чиєюсь бiографiєю нагадують нам першi роки нашого життя.

Починається, звiсно, все з того, звiдки ми взялись. Хтось, наприклад, знайшовся в
капустi, когось принесли лелеки, хтось лежав пiд хмелем, вiдомий украïнський
письменник Остап Вишня рокiв до десяти вважав, що його витягай з колодязя, коли
напували коропу Оришку. Далi
Ї невiдворотне виховання нас нашими батьками (“Кому сказав
Ї не чiпати!!! Як дожену зараз, отримаєш в мене!” або “Зараз ще отримаєш, якщо
тобi мало! Негайно замовкни!!!” ну i таке iнше). Навчання. Невиконанi домашнi
завдання, покарання вчителiв, уроки, якi були використанi на вiдпочинок душi i
тiла, покарання i за них, поганi оцiнки, ну i ще багато чого. Усiм подобається
розповiдати про пригоди замрiяного дитинства, особливо у дружнiй компанiï. До
друзiв-читачiв i звертається Остап Вишня. Факти бiографiï щедро пересипанi,
як молода картопля зi сметаною
Ї чебрецем, календрою та петрушкою, усмiшками та гумором у якостi приправи. Хто
куштував таку страву, особливо гарячою, той зрозумiє, чому використане таке
порiвняння. “Пiдходящi” умови для розвитку творчоï натури письменника
(поетичне споглядання картоплиння та бур’янiв), “пiдходящi” батьки, бо вiдразу ж
передрекли здатнiсть писати
Ї “золоте дитинство мiж природою i людьми”. На формування як особистостi (ми по
собi ж знаємо) впливали такi iнтелектуальнi заняття, як-то копання ямочок бiля
картоплi. З ïх аналiзом допомагають, звiсно, i нашi батьки, якi схожi за
вдачею на батькiв письменника
Ї “Яка ото лиха година картоплю пiдриває? Ну, вже як i попаду!!”
Любов до книжок є в кожного з нас (можливо, кожна дитина в душi
Ї письменник?), звiсно, i проявляється вона по-рiзному
Ї дехто обожнює дослiджувати, з чого ж зроблена та книжка, дехто

Ї роздивлятись малюнки. Батьки взагалi використовують як знаряддя для покарання.
Саме тому Остап Вишня пише про свою любов до книг з м’якими палiтурками i
невеликих розмiрiв.
Далi, за словами автора, починається нецiкаве життя…
Неперевершенi гумор, самоiронiя i самокритика, з якими письменник описує себе,
батькiв, своïх вчителiв. Iнодi, навiть не усвiдомлюючи цього, ми проводимо
паралелi з собою, зi своïми батьками, вчителями. Згадуємо своï сварки з
батьками, сестрами чи братами, провини i покарання чи його уникнення дивовижними
випадками.
Звiсно, серед кумедних жартiв Остапа Вишнi уважне око побачить iдеï
повноправного розвитку нацiональноï мови в республiках, необхiднiсть
ïï вивчення та очищення вiд спотвореноï лексики. Та це коли
пiдходити до твору з науковоï точки зору. Коли ж читають звичайнi читачi (а
зовсiм не критики чи науковцi), то ïх вражає доброзичливiсть, кумеднiсть
“Моєï автобiографiï”, а у свiдомостi залишається приємний
присмак.


Загрузка...



Схожі твори: