Головна Головна -> Твори -> ВИШНЯ ОСТАП БІОГРАФІЯ

ВИШНЯ ОСТАП БІОГРАФІЯ



(1889-1956)
Справжнє iм’я
Ї Павло Михайлович Губенко. Народився на хуторi Чечва на Полтавщинi в багатодiтнiй
селянськiй родинi. Навчався в Киïвськiй вiйськово-фельдшерськiй школi.
Працював у лiкарнi фельдшером.
У 1917 р. екстерном склав iспити в приватнiй гiмназiï i вступив на
iсторико-фiлологiчний факультет Киïвського унiверситету, але не закiнчив
його. Пiд час визвольних змагань перебував у вiйську Центральноï Ради, а
потiм Директорiï, був заарештований ЧК. Пiсля громадянськоï вiйни працює
в газетi, починає публiкувати власнi твори. Входив до лiтературних угруповань
“Плуг” i “Гарт”. З 1927 р. став головним редактором журналу “Перець”. У 1933 р.
був репресований (за звинуваченням у замаху на Постишева), ув’язнений на 10 рокiв
у радянських таборах. У 1943 р. письменника звiльнено. Працював у оргкомiтетi
Спiлки радянських письменникiв, у редколегiï гумористичного журналу “Перець”.

Остап Вишня
Ї письменник-гуморист. Упродовж життя написав близько двох з половиною тисяч
творiв: це гуморески, нариси, фейлетони, памфлети, мемуари, щоденник, переклади.
Започаткував у лiтературi новий жанр
Ї усмiшку (рiзновид гумористичного оповiдання, у якому оповiдь про подiï була
короткою, точною, дотепною i доброю). Провiдна тема всiєï творчостi
письменника: розвiнчання недолiкiв людини i суспiльства.
Остап Вишня
Ї письменник, рибалка i мисливець
Любов Остапа Вишнi до всього живого, до свiту природи є незаперечною ознакою його
натури. Тож рибалити i полювати вiн ходив скорiше для того, щоб назбирати побiльше
смiшних iсторiй, щоб побути в колi друзiв. Ну як не усмiхнутись, прочитавши слова
з його вiдомого твору, що належить до циклу “Мисливських усмiшок”: “Дик качка
любить убиватись тихими-тихими вечорами… Здається, що качки самi шукають на
“зорцi” вранцi i вечерi пострiлу досвiдченого мисливця. Але, як правило, вiн
запiзнюється i прибуває до озера тодi, коли “качки “повиключали мотори”, почистили
зуби, зробили на нiч фiзкультурну зарядку з холодним обтиранням i, поклавши на
водянi лiлеï голови, полягали спать…”
Увечерi десь на стiжковi сiна “плететься чудесне мереживо з мисливських
оповiдань”, а качка часто купується на базарi, бо не завжди так буває, що “Бах!

Ї i в торбу”. А коли дружина здогадується, що “дика качка” виявилась куркою з
перерiзаним горлом головне зумiти вiдповiсти, що вона “летiла, побачила, що
нацiлився, виходу не було, взяла й… зарiзалась…”
Ще бiльш екзотичнi способи полювання, нiж на качок, iснують на бенгальського
тигра. Письменник докладно описує шлях в Iндiю, де мiж рiчками Брамапутрою i
Гангом водяться найбiльшi в свiтi королiвськi тигри. I хоча ïхати туди
далеко, а полювання небезпечне i клопiтне, знаходяться смiливцi, якi здiйснюють
заради чудесноï смугастоï i м’якоï шкури, а також чудодiйних
кiгтiв, порошок з яких додає вiдваги, цю подорож. Частiше ж вона вiдбувається увi
снi, бо залоскотати тигра чи бiгати вiд нього, доки вiн не послизнеться, як радить
письменник, не вiдважиться, мабуть, нiхто.
Краще завiтати не в Iндiю, а на береги Оскола, на яких водиться сила-силенна
качок, болотяних курочок та iншого птаства. А старожили можуть повiдати iсторiю
про страшного сома, який ловив гусей, а потiм i сам зловився на гачок iз
приманкою. “Такого сома спiймали, що несли його додому вчотирьох”,

Ї розповiдав письменниковi дiд Панько.
Рибалки i мисливцi розповiдають своï iсторiï, гiперболiзуючи розмiри
своєï здобичi. Соми, виявляється, ковтали собак, ведмедiв, а якщо б паровi
катери не торохтiли, то й вони б незчулися, “коли у сома в черевi” опинилися б.

Сом
Ї дуже сильна риба. Як розповiдають рибалки, вiн може тягти човна проти течiï
багато кiлометрiв. Iз вродженим гумором Остап Вишня розповiдає, як ловити сома.
Виявляється, що на “бiлого ведмедя сом не бере, бо бiлiй ведмiдь звiр полярний, а
сом любить теплi води й не дуже холодних звiрiв”. У черевi сома можна несподiвано
для себе виявити “неабияку закуску: копчену ковбасу, вареного рака, шпроти”. Дуже
цiкава риба сом, як стверджує письменник, “з розвитком рибальства” важитиме тонну
i ковтатиме симентальських бугаïв i невеличкi буксирнi пароплави, бо кожен
рибалка прагне перебiльшити здобутки своïх попередникiв, хоча б у
мрiях.





Схожі твори: