Головна Головна -> Твори -> Що я дiзнався про шиття сiльськоï бiдноти з оповiдання Остапа Вишнi “Перший диктант”

Що я дiзнався про шиття сiльськоï бiдноти з оповiдання Остапа Вишнi “Перший диктант”



Є письменники, якi залишаються тiльки у своєму часi. Нащадки ïх мало
читають, а то й не згадують зовсiм.
Твори Остапа Вишнi мають iншу долю
Ї нам ïх цiкаво читати.
Так, прочитавши оповiдання Остапа Вишнi “Перший диктант”, я багато цiкавого
дiзнався про минуле життя. На хуторi ранiш жили великими сiм’ями. В кожнiй родинi
було по десять-дванадцять дiтей. Якось дивно усвiдомлювати, що колись до школи
ходили не всi, що школа була одна i знаходилась вона аж за три кiлометри.

Мене здивувало й те, що дуже багато хуторян були неписьменними, тому що не мали
грошей, щоб придбати кожнiй дитинi чоботи. А через це не кожен мiг дiстатися до
школи. Щоб заробити грошi, батькам доводилось “наймитувати у панськiй
економiï”.
До школи ходили по черзi, та вчителька з розумiнням до цього ставилася. Вчителька
була у школi одна. Звали ïï Марiя Андрiïвна. Ця старенька жiнка
часто хворiла, але вона дуже любила свою роботу, своïх учнiв i допомагала
ïм, як могла. А учнi вiддячували ïй добром: не бешкетували, слухались
ïï, завжди вчили уроки. I тому коли вона померла, то в серцях
ïï учнiв
Ї дорослих i дiтей
Ї вона назавжди залишилась живою, ïï завжди пам’ятали.
Ось i наш герой запам’ятав випадок iз першим диктантом, яким вiн насмiшив
вчительку.
Я теж смiявся, коли прочитав цей уривок з оповiдання, хоча хлопцевi тодi було не
до жартiв.
Хоч Остап Вишня описував важке життя хуторян, гумористична сцена у кiнцi
оповiдання зробила його не таким сумним.
Я дуже пишаюсь дiтьми, якi через труднощi йшли до знань, якi стали людяними,
вдячними, розумними людьми. Остап Вишня
Ї майстер пера. Вiн зумiв внести веселi нотки у здавалось би приречений на сумний
фiнал твiр.


Загрузка...



Схожі твори: