Головна Головна -> Твори -> Особливостi iмпресiонiстичноï прози

Особливостi iмпресiонiстичноï прози



(за твором “Момент” Володимира Винниченка)
Час складається з моментiв. Ми непомiтно проходимо повз однi, при згадцi про iншi
серце починає тривожно калатати, деякi запам’ятовуємо назавжди. I немає чiткого
алгоритму, чому вiдбувається саме . так. Iнодi довiрливий погляд, гарячий подих,
невловимий аромат, що кружляє в повiтрi… Умови, мiсце зустрiчi, твiй соцiальний
статус
Ї все це марнота: є лише вiдчуття i емоцiï
Ї споконвiчна загадка людства. Виникаючи у певний момент, вони по вiнця сповнюють
людину. Слiплять очi, заволодiвають свiдомiстю, зачакловують волю i розум,
позбавляють нас можливостi говорити. А коли полум’я згасне, маємо вiрогiднiсть, шо
тепло його зiгрiватиме нас усе життя.
Твiр “Момент” Володимира Винниченка
Ї новатора в украïнськiй прозi i драматургiï
Ї вiдбиває той вiдрiзок часу, який неможливо забути. Зовнiшнi подiï, близькi
для колишнього полiтв’язня В. Винниченка, стають лише Aрунтом, на якому розквiтає
вразлива квiтка кохання-щастя.
Iмпресiонiстична форма викладу, емоцiйнiсть та психологiзм твору змушують читача
повною мiрою вiдчути те, що переживав головний герой твору, який мав негайно
перетнути кордон. Найлiпший час для задуманого
Ї темна нiч, але вiн не має вибору, i тому “можуть убити”. Ще одна незвичайнiсть

Ї перетнути кордон вiн мусить разом iз, як виявилось потiм, “знайомою у минулому
життi” незнайомкою.
Екстремальнiсть ситуацiï, момент на межi життя i смертi, сприйняття
оточуючого середовища на емоцiйному рiвнi, стан героя
Ї спокiйний, врiвноважений, ненапружений, немов затишшя перед грозою. Вiн не
тiльки бачить i вiдчуває такий дрiб’язок, як соломинки, що кололи обличчя пiд час
переïзду, запах рядна, яким колись накривали огiрки, шарудiння бур’яну,
пирхкання конячки, бездорiжжя, по якому ïде пiдвода, бiлi берези, метелики,
кузьки. Все це закарбовується у його пам’ятi з такою силою, що потiм, у тюремнiй
камерi, вiн здатен вiдтворити найтоншi нюанси, найдрiбнiшi, але такi важливi
деталi, без яких свiт не був би гармонiйним.
Сама природа, яка живе за своïми законами, без вигаданих людством “пашпортiв,
моралiв, “уложенiй о наказанiях””, надає на декiлька годин затишний притулок двом
людям, “загнаним другими людьми”, дає можливiсть найповнiше розкритися, вiдчути
зв’язок iз нею, пробудити первiснi iнстинкти, злитися iз “великим прекрасним
процесом життя”.
Автор навмисне не називає iмен героïв, ми нiчого не знаємо про ïх
дитинство, життя, що змусило ïх iти небезпечним шляхом. Знаємо тiльки
головне: вони
Ї протестанти за вдачею, якi не погоджуються з умовами, що ïм нав’язує
суспiльство. Випадкова зустрiч звела людей, якi, перетнувшись лише раз у життi,
будуть завжди носити в душi коханий образ. Цинiки не повiрять в нескiнченнiсть цих
почуттiв, а скептики взагалi не назвуть цi почуття коханням. Можливо, це кохання
здається оманним, нереальним i… тимчасовим, але для героя воно є вiчним. Бо
немає в свiтi нiчого постiйнiшого за тимчасове. I цю любов, таку коротку i
примарну, але незаплямовану буденщиною, незатавровану брудними руками (а люди
часто мають звичку усе псувати), вiн буде носити в душi все життя.





Схожі твори: