Головна Головна -> Твори -> Чи хотiв би я мати такого друга як Толик?

Чи хотiв би я мати такого друга як Толик?



(за оповiданням “Федько-халамидник” В. Винниченка)
Перш нiж вiдповiсти на це питання, треба з’ясувати, що то за людина була Толик, i,
можливо, спробувати його зрозумiти. Ось що каже Володимир Винниченко про нього: “А
найбiльше доставалося за Толю. Толя був син хазяïна того будинку, де вони
жили. Це була дитина нiжна, делiкатна, смирна. Вiн завжди виходив надвiр трошки
боязко, жмурився вiд сонця й соромливо посмiхався своïми невинними синiми
очима. Чистенький, чепурненький…” Толя жив на однiй вулицi з iншими хлопцями i
часто бачив у вiкно, як гуляють дiти простих робiтникiв. I йому подобалися
ïхнi забавки. Так, наприклад, коли була сильна злива i дiти гуляли пiд дощем,
стрибали в калюжi, вишукували рiзнi залiзячки у струмках, Толi теж хотiлося бути з
ними. Вiн теж хотiв роздiляти радiсть i тому виходив на вулицю i приєднувався до
хлопцiв. I хоч часом ставало “холодно i страшно, але вiн не хоче, щоб його звали
бабою”. За цих обставин я навiть розумiю Толика. Вiн теж дитина, а кожнiй дитинi
притаманнi звичайнi дитячi радощi. Проте вiн має не таких батькiв, як решта. Вони
багатi, вихованi i освiченi. I цi батьки постiйно тиснуть на свою дитину,
забороняючи ïй робити те, що вона бажає. Тому особливоï вини Толi у
тому, що вiн “делiкатний i смирний”, нема. Вiн вихований в середовищi,
представники якого вважають себе кращими за iнших. Вже з самого дитинства вiн
звик, що якщо добре попросити, то батьки йому все дозволять, що можна на когось
звалити провину, i батьки в це вiрять, особливо, коли винним робиш звичайних
бiдних людей. Толя вже так звик вiдбрiхуватися, що не уявляє, як може бути
по-iншому.
От саме та звичка брехати i вiдлякує мене вiд Толi як потенцiйного друга. Якби не
це, то можна б було спробувати з ним товаришувати, принаймнi мати добрi стосунки.
Якщо вiн живе в багатiй родинi, то має вiдповiдно новi красивi iграшки, i це можна
б було використати. А якщо врахувати, що Толя бреше переважно своïм батькам,
то з нього мiг би вийти такий-сякий друг.
Але в оповiданнi є два епiзоди, в яких в Толi проявилися прихованi риси, якi ми не
бачимо одразу. Толя полiз на лiд, злякався i вже нiчого не мiг вдiяти. Федько
рятує його, але сам потрапляє у крижану воду. Як тiльки крижина пiдпливла до
берега, Толя тiкає з неï, не зважаючи на те, що Федько перебуває у водi i, як
нiколи, потребує допомоги. Толя втiк! Врятували Федька iншi хлопцi. Це все можна
пояснити. Примiром, Толя перелякався. Але як на мене особисто, Толя мусив лягти на
лiд i протягти палицю, щоб Федько схопився за неï. Це перший момент. А другий

Ї вже пiсля смертi Федька. Перед тим, як йти на лiд, була суперечка, що Федько
зможе перейти на iнший берег i повернутися назад. Побилися об заклад при свiдках.
У випадку перемоги Толя мав отримати чижика. Як ми знаємо, Федько вдало здiйснив
перехiд з одного берега на iнший. Потiм, рятуючи Толю, впав у воду, застудився i
врятував Толю ще раз, коли взяв усю вину на себе. Вже пiсля смертi свого рятiвника
Толя забрав у батькiв Федька чижика, мотивуючи це тим, що виграв його в суперечцi.
Пiсля цього моменту Толя перестав для мене iснувати як людина. Тепер вiн
уявляється менi як якась химерна iстота, що турбується лише про себе, про
збереження своєï шкури, як це не потворно звучить. Тебе рятують кiлька разiв,
виправдовують, i пiсля цього ти все одно робиш такi речi. Менi здається, на це
здатнi лише дуже низькi люди.
Отож, я нi в якому разi не хотiв би мати такого друга, як Толик. Бо це людина, яка
навiть перед обличчям смертi чинитиме своï “чорнi” справи. Я навiть уявити не
можу, хто мiг би бути його потенцiйним другом. Хiба що така сама низька, “брудна”
i водночас делiкатна людина, якою вже з дитинства є Толик. I останнє, спробуйте
уявити його в майбутньому, на що ще вiн буде здатний?!


Загрузка...



Схожі твори: