Головна Головна -> Твори -> Винниченко Володимир БІОГРАФІЯ

Винниченко Володимир БІОГРАФІЯ



У багатьох казках, байках, оповiданнях розповiдалось про протиставлення добра злу.
Але В. Винниченко в оповiданнi “Федько-халамидник” показав це на прикладi двох
хлопцiв так яскраво, що вже не вважаєш Федька розбишакою, вiдчуваєш симпатiю,
повагу до нього, як до особистостi.
Федько спочатку постає задерикуватим хлопчиком, який робить шкоду сусiдам,
своïм однолiткам не дає гратися. Але читаючи далi про дружбу Федька з
Толiком, розумiєш, що Федько
Ї чесна i порядна людина. Вiн, нiчого не приховуючи, розповiдає батькам про те,
чому на нього усi гнiваються. Вiн нiколи нi за кого не ховався, як його друг
Толiк, та i другом його назвати можна лише умовно. Який же це друг, котрий не
захистив
Ї товариша, не розповiв правди, бо боявся, що буде покараний.
Толiк
Ї зла, хитра людина. А випадок iз чижом показує, що вiн усе життя буде хитрим,
боягузливим, брехливим. Навiть смерть друга не вплинула на цього хлопця. Толiк

Ї це хлопчик слабкий не тiльки фiзично, але й духовно.
Бешкетування можна пробачити Федьковi, бо в нього добре серце i багато гарних рис.
Хоча б те, що вiн намагався врятувати Толiка, розумiючи, щ(1880-1951)
Народився у с. Великий Кут Херсонськоï губернiï. Навчався у класичнiй
гiмназiï, звiдки був виключений за полiтичну неблагонадiйнiсть. У1900 роцi
склав екстерном iспити у Златопiльськiй гiмназiï i вступив на юридичний
факультет Киïвського унiверситету. У1902 роцi заарештований за революцiйну
дiяльнiсть, виключений з унiверситету без права проживання у Києвi. 1905 року все
ж таки складає iспити i отримує диплом про вищу освiту. З 1907 по 1914 роки
проживає за кордоном, починає друкувати першi твори. У1917роцi повертається в
Украïну, стає одним iз керiвникiв Центральноï Ради, аз 1918по 1919роки
очолює уряд Директорiï. У1919 роцi був змушений емiгрувати. Жив у
Австрiï, де працював редактором тижневика “Нова доба”, а потiм у
Францiï. Помер у с. Мужен на пiвднi Францiï.
В. Винниченко
Ї один iз найкращих украïнських прозаïкiв (автор 14 романiв, близько 100
оповiдань), твори якого були бестселерами для читачiв 20-х рокiв, драматургiв,
чиï п’єси свого часу ставилися в театрах Берлiна, Москви, Праги, Рима. Його
найвiдомiшi твори: повiсть “Краса i сила” (1902), романи “Сонячна машина”
(1921-1924), “Слово за тобою, Сталiне!” (1932), “Записки кирпатого Мефiстофеля”
(1914), “Чеснiсть з собою” (1914), п’єси “Дисгармонiя” (1906), “Брехня” (1910),
“Чорна Пантера i Бiлий Ведмiдь” (1911), мемуари “Щоденник” (1911-1951).

Людська поряднiсть i байдужiсть
(за оповiданням В. К. Винниченка”Федько-халамидник”)
Коли ми говоримо про байдужiсть i поряднiсть, то я вiдразу пригадую оповiдання
“Федько-халамидник”. Письменник зумiв яскраво змалювати рiзнi типи людей на
прикладi… дiтей, Федька i Толика.
Волелюбний, невгамовний Федько був просто шибеником. Мiг зламати пiщанi хатки,
вiдiбрати змiя у дитини, а то й побити. I не було на нього нiякоï управи: i
батько лупцював, i мати переконувала
Ї нiчого не допомагало. Та щось у ньому є симпатичне: може, його смiливiсть,
правдивiсть, безстрашнiсть.
Зовсiм протилежний йому
Ї Толик, син заможних батькiв, скромний, тихий, слухняний хлопчик. Вiн не
чiпляється до дiтей, до всiх ставиться з повагою i з ледь помiтною зарозумiлiстю:
все ж панич! I ось таких рiзнохарактерних хлопцiв звела на березi замерзлоï
рiчки доля. Федько стрибає з однiєï крижини на iншу. Ось вiн падає у воду,
нi, знову стрибок, вiн на березi. Толик теж захотiв повторити цю витiвку, але ж не
змiг… “В цей час над сунула цiла купа льоду й одрiзала Толика вiд берега”. На
березi всi завмерли, рятувати нiхто не поспiшав, один Федько кинувся на порятунок.
Проте сам опинився у крижанiй водi. Тепер Федько прохав: “Толю, Толю!.. Подай
палицю свою… Я вилiзу…” Але крижину в цей час пiдбило до берега, й Толя, як
стрiла, зiскочив з неï…
Федько взяв усю провину на себе. Цей хлопець не тiльки хоробрий, правдивий, а й
добрий. Вiн знав, що за цей вчинок його виженуть з дому, вiдлупцюють, не пустять
бiльше на вулицю. Але сталося страшне… вiн захворiв i помер. А панич так нiчого
i не зрозумiв, i коли труна зникла з його очей, вiн байдуже вiдвернувся i “побiг
грати з чижиком”.
Пiсля того, як прочитаєш оповiдання, стає сумно й гiрко. Жаль, що Федько
своïм життям заплатив за таку негiдну, пусту iстоту, як цей панич
Толик.
може загинути сам.

Менi б дуже хотiлось, щоб у мене, та й в усiх були такi друзi, як Федько,

Ї добрi, чеснi, на яких можна покладатися. I якомога менше таких, як Толiк,

Ї брехливих, злих, що рятують тiльки себе, зраджуючи друзiв.


Загрузка...



Схожі твори: