Головна Головна -> Твори -> Твiр-вiдгук. Драма “Пророк” – це вершина свiтового модерну в жанрi соцiально-психологiчноï драматургiï

Твiр-вiдгук. Драма “Пророк” – це вершина свiтового модерну в жанрi соцiально-психологiчноï драматургiï



Можна жить, а можна iснувати,
Можна думать – можна повторять.
Та не можуть душу зiгрiвати
Тi, що не палають, не горять!
Люди всi по-своєму упертi:
Народившись, помирає кожна.
А живуть столiття пiсля смертi
Тi, що роблять те, чого “не можна”.
/ В.  Симоненко /
Письменника, творчiсть якого спричинила розвиток нового напрямку в
украïнськiй лiтературi, слава якого гримiла на рiднiй землi майже три
десятилiття, було грубо, безжально викинуто зi скарбницi нацiональноï
культури, його твори вилучено з бiблiотек, а на його iм’я було накладено табу. Та,
нарештi, настав час, коли можна i говорити про В.  Винниченка, i читати його
твори, i глибоко вивчати його життя i творчiсть. Вимушена емiграцiя жалем, тугою
озвалася у серцi письменника, але була надзвичайно плiдною, творчою. Винниченко
залишив нам величезний доробок: повiстi, оповiдання, драматичнi твори, щоденники,
листи. В украïнську лiтературу ввiрвався яскравий метеорит, бунтiвливий дух
революцiонера в життi та в лiтературi. Вiн бачив i сприймав життя в усiй повнотi
його суперечностей, сам переживав багато драматичних ситуацiй, якi вiдобразив у
своïх творах емоцiйно, гостро, з усiєю повнотою самовираження своïх
героïв.
Винниченко-драматург – це понад двадцять п’єс. Його п’єси iнтригували, захоплювали
i дратували. Вiд першоï п’єси “Дисгармонiя” i до останньоï “Пророк”, яка
зовсiм недавно повернулася в Украïну, бо зберiгалася в особистому архiвi
письменника в США, драматург намагався прискорити вихiд украïнського театру
на європейську арену.
Драму “Пророк” написано 1930 року. Уже сама назва твору свiдчить про його
належнiсть до “пророчоï” драми, представленоï в украïнськiй та
свiтовiй лiтературi творами Лесi Украïнки “Кассандра”, “Руфiн i Прiсцiлла”,
М. Кулiша “Народний Малахiй”, “Маклена Граса”. У своïй драмi В.  Винниченко
звернувся до теми людськоï особистостi, що взяла на себе нездiйсненне
завдання змiнити свiт.
У часи моральних та соцiальних катаклiзмiв у суспiльствi неодмiнно виникає iнтерес
до виняткових особистостей, якi володiють надприрод ними здiбностями. Згадаймо
“распутiнщину”, а у наш час, “iвановцiв”, “кривоноговцiв”, “мунiвцiв”. Так i
головний герой драми Амар – неординарна людина, що навiяла на маси суспiльний
психоз, вирiшив узяти на себе складну роль новоявленого Месiï – духовного,
морального та й фiзичного лiкаря потомленого людства. Амар справдi володiє
незвичайними, недоступними людству можливостями: мiг зрушити силою
енергетичноï думки скелю, зупинити машини, зняти електричний струм на
смертному крiслi, залишаючись при цьому живим i неушкодженим. Заявивши про себе як
про посланця Бога, Амар проповiдує серед людей любов i братство, обiцяє з’єднати
розбиту чварами й негараздами людську родину, повернути ïй “загублений рай”.
Виступи пророка, що нагадують проповiдi Христа, його помисли i слова цiлком щирi:
“…радiйте, кажу вам, брати моï! Витрiть сльози i хай радiсть заграє в очах
i на вустах ваших. Не для слiз i зойкiв я прийшов, а для радостi i щастя. Хай же
радiсть буде з вами!” Але Амар не врахував, у яке суспiльство вiн потрапив – воно
поглинуте користолюбством i брехнею, де найбiльшими заповiдями життя, за висловом
нудьгуючоï красунi – багачки Кет, є “безсердечнiсть” i “грошолюбство”. Та й
правда ж у кожного своя. Незвичайнi здiбностi, проповiдi любовi й миру не дали
самi по собi нi можливостей, нi права Амару дорiвнюватися до Бога. Ревна
християнка Ведд, трактуючи чудеса пророка як прояви сатанинських сил, говорить:
“…з другого боку, нi хреста, нi Бiблiï не визнає. Так хто ж це такий,
скажiть менi, будь ласка?!” А генерал Райт прекрасно усвiдомлює наïвнiсть
iлюзiй про рiвнiсть, про обiцяний мир, що його може дати амар’янська вiра: “Я
вважаю iндуса Амара за авантюриста, а вчення його шкiдливе i навiть злочинне”.
Райт нi на iскорку не сумнiвається в людському, а не божественному призначеннi
Амара: “Ти сам не знаєш, що ти робиш. Ти не знаєш, що, виявляючи любов до одних,
ти цiєю самою любов’ю неминуче, доконче виявляєш ворожнечу до других. Ти не знаєш,
що в нас, що для одних добро, то воно для других є зло. Ти зiйди з свого трону й
подивися, що дiється в краïнi, де ти вчиш любовi. Все в гарячцi, все в
замiшаннi…”
Драматург показав трагiзм людини, яка насмiлилася взяти на себе роль намiсника
Бога на землi, мiсiю перекроювання усталених суспiльних норм спiвжиття. Амар, хоча
i неординарна людина, але часом вiн i гнiвається, i виражає своï
амбiцiï, врештi, плотськi пристрастi йому теж не байдужi. Саме взаємини з Кет
розвiюють мiф про божественне призначення Амара: тiлесне взяло верх, втратив
своï незвичайнi здiбностi, усвiдомлення того, що народ обманутий ним,
заслiплений вiрою в нього як месiю. Немає чого йому тут, на землi, робити, вiн
розчинився в людях, а щоб все ж не мали сумнiвi у тому, що вiн пророк, Амаровi
необхiдно зникнути, сотворити видимiсть вознесiння пророка, тiло якого рознесеться
на шматки, на небо.
Отож, пророк, що “розчинившись у людях, – перестає бути пророком”, лишає людську
правду – ту правду, що одним утримує владу, блага, розкошi, iнших утiшить: “не
iснує раз назавше заданоï однiєï для всiх правди, єдиного Добра, єдиного
Зла, – є одвiчна боротьба Бога з Дияволом”.
П’єса “Пророк”, написана в перiод назрiваючих суспiльно-моральних катаклiзмiв, –
це своєрiдна драма-притча про блукання людини у лабiринтах земного буття, про
ïï трагiчнi помилки в духовно-моральному виборi, у пошуках
соцiально-етичних гармонiй, суспiльних i моральних iдеалiв. Це й сповiдь самого
автора про власне болiсне пiзнання Iстини. Драма “Пророк” – це свiдчення про
досягнення великим майстром вершини свiтового модерну в жанрi соцiально-психологiчноï,
полiтичноï драматургiï.


Загрузка...



Схожі твори: