Головна Головна -> Твори -> Моï мiркування про атмосферу в украïнськiй родинi

Моï мiркування про атмосферу в украïнськiй родинi



пiсля прочитання оповiдань С. Васильченка “Свекор” i “Басурмен”
Душа нашого украïнського народу надiлена лагiднiстю, природним тактом, тонким
розумом, поетичним свiтовiдчуттям, здатнiстю жартувати. Саме маючи на увазi цi
особливостi нацiонального характеру, i створив Степан Васильченко образи людей,
яким властиве почуття гумору (“Свекор”), змалював життєвi комiчнi ситуацiï
(“Басурмен”).
Оповiдання “Свекор” знайомить нас з малим Васильком, який “завжди викликав усмiшку
в дорослих” через його сердите “старування”. У сiм’ï вже звиклися з цiєю
вадою малого сина i тому ставляться до неï з iронiєю. Ми неначе потрапляємо у
лагiдно-мудру атмосферу родини, сповнену i пiклування, i любовi, i незлого
кепкування над Васильковою “старечою” розсудливiстю. Батьки розумiють, що осудом
та гриманням тут не зарадиш, тому жартiвливими хитрощами доводять “свекра” до
розумiння та признання через сльози: “Я ма-а-лий ще!”
Не можна без смiху читати оповiдання “Басурмен”. I хоч описано у ньому незначний
епiзод сварки малого Семена iз заклопотаною матiр’ю, але стiльки лагiдного гумору,
родинного тепла i народноï мудростi в кожному рядку! Ми розумiємо, що мати,
хоч i лається на “басурмена” (бо той не хоче молитися), але серцем намагається
дати йому розуму. Вона залякує пеклом сина, цю “хрещену тварюку”, i тут же
“лагiдним, тихим голосом” застерiгає свою дитину вiд пекельних мук i стає
зрозумiлим, що i материнi сердитi слова, i лупцювання за цигарку, i виганяння з
хати “до басурменiв”
Ї це все викликано хвилюванням за рiдного сина, за його душу, його майбутнє. Тому
щасливим сподiванням озиваються у нашому серцi “могучi дрiбнi передзвони радiсного
нового паламаря”, яким стає у власнiй уявi бешкетник Семен.


Загрузка...



Схожі твори: