Головна Головна -> Твори -> БЛИЗНЕЦЬ ВIКТОР БІОГРАФІЯ

БЛИЗНЕЦЬ ВIКТОР БІОГРАФІЯ



(1933-1981)
Народився в с Володимирiвнi на Кiровоградщинi в багатодiтнiй родинi селян. Був
дуже здiбним та допитливим учнем, школу закiнчив iз золотою медаллю. Навчався на
факультетi журналiстики Киïвського державного унiверситету iменi Т. Г.
Шевченка. Працював у редакцiях рiзних газет, журналiв, у видавництвах редактором.

Усi твори В. Близнеця написанi для дiтей. Найпопулярнiшi з них: повiстi “Паруси
над степом”, “Землянка”, “Древляни”, “Мовчун”, “Женя i Синько”, “Золота гора до
неба”, “Золота павутинка”, повiсть-казка “Земля Свiтлячкiв”. Спецiально для дiтей
переклав сучасною украïнською мовою лiтопис “Повiсть минулих лiт”.

Життя i проблеми дiтей у великому мiстi
(за повiстю В. Близнеця “Женя i Синько”)
Повiсть В. Близнеця “Женя i Синько”, що вийшла 1974 року, одразу ж стала помiтним
творчим явищем в украïнському письменствi. Їï можна назвати i казковою
реальнiстю, i реальною казкою, оскiльки в нiй переплелись розповiдь про сучасних
дiтей великого мiста з фантастичними елементами (на зразок шведськоï казки А.
Лiндгрен про Карлсона). У повiстi фантазiйним витвором дiвчинки Женi є кумедний
чортик Синько. Чим бiльше ми з ним знайомимося, тим глибше розумiємо, що вiн
уособлює собою нацiональну мудрiсть життя, наступнiсть i зв’язок поколiнь та вiчнi
загальнолюдськi iстини. Саме розмови iз Синьком виявляють усi найтоншi вiдтiнки
характеру Женi.
Вона
Ї звичайна дочка пересiчних батькiв. Навчається в киïвськiй школi i проводить
вiльний час у такому ж, як тисячi iнших, мiському дворi. Це
Ї зовнi. А от внутрiшнiй свiт цiєï поетичноï дiвчинки далеко не
звичайний. Вiн кришталево-романтичний, замрiяний, наïвно-пiднесений. Чи не
тому вчителька у доповiднiй записцi пише, що “характер у дiвчини нелегкий”? Та як
на мене, “нелегким” вiн може задаватися людям, що не здатнi розумiти уявну
побудову Женею “гiбридного” моста, який поєднав би Киïв з рiдним селом
ïï батькiв. Таким би людям здалася дивного дружба щироï дiвчинки з
професором бiологiï Гай-Бичковським, який вселяє у Женю вiру в себе. Дiвчинка
глибоко вiдчуває нерозривний зв’язок з природою, вмiє бачити й розумiти
ïï красу, тому пiдтримка професора так ïй необхiдна: “Вiрю,
Євгенiє, що цей поклик душi не ослабне у вас…”
Ми вiдчуваємо, що вчинками “дивноï” дiвчинки керує народна мораль. Вона не
тiльки мрiє, але й дiє: витягує в Пущу-Водицю своïх постiйно заклопотаних
домашньою роботою батькiв, торкається босою ногою весняноï землi i вiдчуває
проростання пролiска. Доброта ïï душi допомагає вивести зi стану
морального виснаження та душевного занепаду башкетника Андрiя Кущолоба.

Вiн
Ї однокласник Женi, зiтканий весь iз суперечностей: непокiрний i водночас чуйний,
розумний, розбишакуватий i нестримний в усьому, немилосердний i жорстокий у
ставленнi до свого дiдуся. Ми бачимо, як руйнiвнi iнстинкти беруть верх над
здоровим глуздом хлопця. Та, мабуть, вiн у цьому не винний, бо ще з дитинства
батьки йому щоразу повторювали, що вiн найкращий i найрозумнiший, засипали його
дорогими подарунками. Так i вирiс Андрiй “генералом Беном”, заводiякою армiï
юних шибеникiв. До батькiвського виховання додався й вплив старшого за вiком,
нестримного вуличного хлопця
Ї хулiгана Вадьки Задухи.
Перед нами пiдлiтки одного двора, але ж якi вони рiзнi! Рiзний у них свiт, рiзнi
мрiï, рiзнi уподобання, тому рiзне i майбутнє. Менi здається, що це

Ї головна думка повiстi. Ось чому В. Близнець наголошує на тому, що душу пiдлiтка
треба пiдтримувати у ïï чистих пориваннях i лiкувати вiд жорстокостi,
нещиростi й бездуховностi.
Повiсть “Женя i Синько”
Ї це не просто цiкава розповiдь про життя i проблеми мiських дiтей, але й
своєрiдний пiдручник моралi та становлення юноï особистостi й
вiдповiдальностi за неï батькiв i суспiльства.





Схожі твори: