Головна Головна -> Твори -> Символiка жовтого кольору в романi В. Барки “Жовтий князь”

Символiка жовтого кольору в романi В. Барки “Жовтий князь”



Роман В. Барки “Жовтий князь” є одним iз найяскравiших описiв украïнського
голодомору 1932-1933 рокiв. Ключем до розумiння авторськоï концепцiï
твору _ й одним iз його провiдних символiв стає жовтий колiр, що зустрiчається уже
в назвi роману. Вiн входить в оповiдь твору в характеристицi одного iз фанатичних
i бездушних служникiв нового режиму, Григорiя Отроходiна, який називається рудим.
Згадка, що вiн носить зелений френч, “як у вождя”, вiдсилає читача до голови
пануючоï владноï вертикалi. Жовтий стає символом антигуманно! влади, що
знищує людей, яка через бiблiйнi згадки асоцiюється iз абсолютним злом,
диявольською силою. Тому усе, з нею пов’язане, набуває жовтого кольору. Це i стiни
державних установ, i сiрчасто-жовтi дверi райкомiвськоï будiвлi. Притаманно,
що Отроходiн згодом, як i йому подiбнi iншi прибiчники влади, “чортова сила”,
“татарва”, втрачає iм’я i називається просто “рудець”, “рудий”, “золотозубий”.
Таким чином, iз втратою людськоï сутностi, на перший план у зображеннi
знiвельованоï особистостi висувається кольорова характеристика як ознака
причетностi до новоï, “чортовоï” влади.
Назву “Жовтий князь” можна трактувати неоднозначно: це i уособлення бездушноï
новоï влади на чолi зi Й. Сталiним, “Антихристом”, i символ голоду, що панує
на вулицях агонiзуючого села. Панування “жовтого князя” призводить до суцiльного
змертвiння, “руïни”. У романi жовтий
Ї це символ смертi, нищення як навколишнього свiту, так i людини: жовтими є й сухi
бур’яни та трава на тихих вулицях напiвмертвого села, i мертвi тiла людей, що
загинули вiд голоду.
Отже, жовтий колiр у романi використовується переважно на позначення
нелюдськоï сили, що призводить до змертвiння та занепаду. Усе, до чого вона
доторкається, теж жовтiє, мов вiд подиху пекельного вогню.
Але водночас жовтий постає i як колiр життєдайного сонця, колосся, хлiба. Це
символ життя i оновлення, надiя на яке не вмирає. Адже лишається жити найменший з
родини Катранникiв
Ї Андрiйко,
Ї який несе з собою таємницю золотоï чашi, найбiльшоï коштовностi селян.
Треба зазначити, що негативне навантаження золотого, або жовтого, кольору у
випадку з чашею знiмається. Вона стає символом свiтла, що всупереч усiм утискам,
переборює темряву й морок. У протистояннi двох вiчних цiнностей
Ї добра i зла
Ї неможливий абсолютний переможець, i хоча царство жовтого князя все поширюється,
свiтло не зникає остаточно.


Загрузка...



Схожі твори: