Головна Головна -> Твори -> Релiгiйно-мiфологiчний досвiд людства в поезiï Богдана-Iгоря Антонича

Релiгiйно-мiфологiчний досвiд людства в поезiï Богдана-Iгоря Антонича



“Його життя було коротке й високе, як мiст над вузенькою штольнею гiрськоï
безоднi. Хмари сумнiву i зневiри сповивали його не раз, але не завадили смiливим
думкам фiлософа i поета переходити по ньому, дивитися з нього наокiл i шукати
взором днища свiту”,
Ї сказав про Богдана-Iгоря Антонича Дмитро Павличко. Творчiсть Антонича

Ї цiлiсний, складний i цiкавий свiт iнтелектуала, котрий за 27 рокiв свого життя
спромiгся досягти того, що iншi не досягають i за цiле життя.
…У збiрцi “Велика гармонiя” панує послiдовна релiгiйнiсть, яка проявляється в
iмiтуваннi молитовноï лiрики, переспiви бiблiйних псалмiв. Наступна збiрка
“Три перстенi”
Ї нiби сходження з порожнечi неба до безоднi землi. Тут знаходимо “приземленi”
бiблiйнi реалiï (варто згадати слова “Народився Бог на санях” iз поезiï
“Рiздво”) й священну символiку, перенесену на земнi подiï. Твори цiєï
збiрки пронизанi пантеïстичним свiтосприйняттям:
Отак пiд небом неосяжним i безмежним
Ростуть i родяться звiрята, люди i рослини. (…)
Росте Антонич, i росте трава,
I зеленiють кучерявi вiльхи.
Ми зустрiчаємо романтично-iдеалiстичне трактування природи, навiть поклонiння
природi, коли людина не тiльки не вiдриває себе од довкiлля чи вивищується над
ним, навпаки
Ї може, скажiмо, усвiдомлювати себе деревом:
Стiл обростає кучерявим листям,
I разом з крiслом я вже куш.
З черемх читаю
Ї з книг столистих
Ї
Рослинну мудрiсть вiчних пущ.
Наступна збiрка “Книга Лева” вiдкриває для нас свiт Бiблiï. Їï головна
iдея
Ї зустрiч iз Богом i бачення вiчностi, яке дозволить авторовi вiдкрити сутнiсть
творчого процесу. Антонич звертається до захоплюючого процесу власноï
мiфологiзацiï свiту; так наприклад, назву збiрки можна витлумачити в такий
спосiб: Лев
Ї 5-й знак зодiаку; означає силу сонця й “прозорий” вогонь. В алхiмiï лев
позначає вогонь, золото. У геральдицi
Ї вiдвагу й мужнiсть. Наостанку, “Книга Лева”
Ї назва Євангелiя апостола Марка.
Головний мотив збiрки “Зелена Євангелiя”
Ї мiстика, де слово функцiонує як магiчнi заклинання, вiдбувається поєднання
природи з людською пiдсвiдомiстю. У цих вiршах поет дослiджує циклiчнiсть
свiтовоï iсторiï й природи, якi виступають тут цiлком релiгiйними
процесами.
Нарештi, в останнiй збiрцi “Ротацiï” панує песимiстичний свiтогляд,
передчуття апокалiпсису
Ї кiнця свiту. Колосальне свiтове мiсто постає як коло катастроф i тюрем, як
мiсто-пекло, складене з примiтивних геометричних форм.
Як бачимо, Б.-I. Антонич сприймає Святе Письмо як джерело власного свiтогляду й
широко використовує його в своïй мiфотворчостi. Перлина свiтовоï
лiтератури
Ї головний елемент його релiгiйних пошукiв.





Схожі твори: