Головна Головна -> Твори -> Зображення найбільшого соціального перелому в долі народу

Зображення найбільшого соціального перелому в долі народу



Чотири підпірки у людини в житті: будинок із сім’єю, робота, люди, з ким разом правиш свята і будні, і земля, на якій стоїть твій будинок. І всі чотири – одна важливіше іншої. В. Распутін

Поява    геніального    роману-епопеї Михайла Шолохова «Тихий Дон» рівняються диву. Цей роман воістину став шедевром XX століття завдяки могутньому таланту письменника. «Тихий Дон» – народна епопея, у якій автор зовсім по-новому, опираючись на строго вивірений матеріал історії, відтворив щиру картину донського життя, його еволюцію. Дійсність Росії надала у розпорядження автора конфлікти, яких ще не знало людство. Старий світ дощенту зруйнований революцією, йому на зміну йде нова соціальна система. Все це і обумовило якісно нове рішення таких «вічних» питань, як людина і історія, війна і мир, особистість і маси. «Тихий Дон» називають трагедією-епопеєю. І не тільки тому, що в центрі поставлений трагедійний характер – Григорій Мелехов, але й тому, що роман від початку до кінця пронизують трагічні мотиви. Це трагедія і тих, хто не усвідомив змісту революції і виступив проти неї, і тих, хто піддався обману. Це трагедія багатьох козаків, втягнених у Вешенське повстання у 1919 році, трагедія захисників революції, що гинуть за народну справу. Народ, його минуле, сьогодення і майбутнє, його щастя – от основна тема роздумів письменника. «Мелехівський двір – на самому краї хутора» – так починається роман-епопея, і протягом всього оповідання Шолохов буде розповідати нам про його мешканців.

Через двір Мелехових проходить лінія оборони, його займають то червоні, то білі, але рідна домівка назавжди залишається тим місцем, де живуть найближчі люди, завжди готові прийняти і обігріти. Життя їх з’являється зі сторінок епопеї в переплетенні протиріч, притягань і боротьби. Можна сказати, на перехресті великих історичних подій, кривавих зіткнень виявилася вся сім’я. Революція і Громадянська війна вносять круті зміни в сформований сімейно-побутовий уклад Мелехових: валяться звичні родинні зв’язки, народжуються нові мораль і моральність. Авторові «Тихого Дону», як нікому іншому, удалося розкрити внутрішній світ людини з народу, відтворити російський національний характер епохи революційного розламу. По-перше, ми знайомимось із главою сім’ї – Пантілеєм Прокофійовичем. «Під ухил років, що сповзали, закряжистів Пантілей Прокофійович:  …ледве зсутулився, але все ж таки виглядав дідком складним.

Був сухий у кості, кульгав (у молодості на імператорському огляді на перегонах зламав ногу), носив у лівому вусі срібну півмісяцем сергу, до старості не злиняли на ньому вороної масті борода і волосся, у гніві доходив до. безпам’ятства…». Пантелей Прокофійович стоїть на стражі старих козачих устоїв, виявляючи часом риси крутого характеру, що не терпить непокори, але в той же час у душі він добрий і чутливий. Він вміє господарювати, сам працює від зорі до зорі. На нього, а ще в більшій мірі на його сина Григорія лягає відсвіт шляхетної і гордої натури діда Прокофія, що бросив колись виклик патріархальним устоям хутора Татарського. Незважаючи на внутріродинний розкол, Пантілей Прокофійович намагається з’єднати в одне ціле шматки старого побуту, хоча б заради онуків і дітей. І в тім, що він вмирає поза будинком, який любив найбільше на світі, – трагедія людини, у якої час відняв найдорожче – сім’ю і дах.

Таку ж всепоглинаючу любов до рідного будинку батько передав своїм синам. «Старший, вже одружений син його Петро нагадував матір: великий, кирпатий, з буйним пшеничних кольорів волоссям, кароокий, а молодший, Григорій, у батька попер: на півголови вище Петра, хоч на шість років молодший, такий же, як у баті, звислий коршунячий ніс, у ледве косих прорізах підсинені мигдалини гарячих очей… Так само сутулився Григорій, як і батько, навіть у посмішці було в обох загальне, звірине». З великою майстерністю М. Шолохов зобразив складний характер Григорія Мелехова. Він обдарований син народу, щира людина. Він ніколи не шукав власної вигоди, не піддавався спокусі наживи і кар’єри. Помиляючись, Григорій чимало пролив крові тих, хто затверджував нове життя на землі. Провина його безсумнівна. Він сам усвідомлює її. Однак, його не можна судити однозначно; ворог, і тільки. З особливим проникненням Шолохов показав складний шлях головного героя. На початку епопеї це вісімнадцятирічний хлопець – веселий, сильний, гарний. Григорій – винятково цільна, чиста натура. Отут і кодекс козачої честі, і напружена селянська праця, і молодецтво в народних грищах і гулянках, і прилучення до багатого козачого фольклору, і почуття першого кохання. З покоління в покоління передаються у родині сміливість і відвагу, шляхетність і великодушність стосовно повалених, презирство до малодушності і боягузтва. Всі ці якості визначали поведінку Григорія у всіх життєвих обставинах. У тривожні дні революційних подій він робить чимало помилок. Але на шляху пошуків істини козак часом не в силах осягти залізну логіку революції, її внутрішні закономірності.

Григорій Мелехов – горда, вільнолюбна особистість і разом з тим філософ-правдошукач. Для нього велич і невідворотність революції повинні бути виявлені і доведені всім наступним ходом життя. Мелехов мріє про такий лад життя, при якому людині віддавалося б мірою його розуму, праці і таланта. Найбільше в романі мене вразили жіночі образи: Іллівна, Ксенія і Наталя. Ці жінки зовсім різні, але їх поєднує піднесена моральна краса. Наповнений чарівності в романі образ старої Іллівни, що персоніфікує важку долю жінки-козачки, її високі моральні якості. Дружина Пантілея Мелехова – Василиса Іллівна – корінна козачка Верхнє-Донського краю. Життя із чоловіком було несолодким: часом, розлютившись, він важко бив її, вона рано постаріла, розтовстіла, страждала хворобами, однак залишалася турботливою, енергійною господаркою. Скоряє читача образ Наталії, жінки високої моральної чистоти і почуття: «її очі лучилися сяючою трепетною теплотою». Сильна характером, вона довго мирилася з положенням не коханої дружини і ще сподівалася на кращу долю.

Але може рішуче постояти за себе і своїх дітей, владно заявити про своє право на яскраве, теперішнє життя.  Вона проклинає і кохає Григорія нескінченно. З небаченою глибиною в останні дні її життя розкриваються сила духу і підкорююча моральна чистота цієї героїні. До неї прийшло її щастя. Сім’я відновлена, подвижництвом Наталії в ній запанували згода і любов. Вона народила двійню: сина і дочку. Наталя виявилася настільки ж люблячою, відданою і турботливою матір’ю, якою була і дружиною. Ця прекрасна жінка – втілення драматичної долі сильної, гарної, беззавітно люблячої натури, що може пожертвувати всім, навіть життям, в ім’я високого почуття. Любов Ксенії до Григорія на сторінках роману граничить із подвигом. І хоч перед нами проста напівписьменна козачка, не можна забути, який прекрасний внутрішній світ цієї жінки з непростою долею. Герої епопеї Шолохова ввійшли в наше життя як реальні люди, живуть із нами і серед нас. На жаль, сім’я Мелехових все ж таки розпалася, але її члени змогли створити вогнище, де завжди буде тепліти вогник любові, тепла і взаєморозуміння, що не згасне ніколи.

Людина для Шолохова – саме коштовне, що є на нашій планеті, а найважливіше, що допомагає формуванню душі людини, – це насамперед його сім’я, будинок, у якому він народився, виріс, де його завжди будуть чекати і любити і куди він обов’язково повернеться. Зштовхнулися два світи подань і вірувань, відбулися круті історичні розлами. Герої епосу – сучасники і учасники переломних подій епохи, перед кожним з яких постала необхідність визначити своє місце у новому житті, знайти свою правду. На прикладі сім’ї Мелехових в «Тихому Доні» показаний найбільший соціальний перелом у долі всього народу, у житті всіх націй.


Загрузка...



Схожі твори: