Головна Головна -> Твори -> Шкільний твір по темі – Роль злого початку в долі людини

Шкільний твір по темі – Роль злого початку в долі людини



Шкільний твір По трагедії “Фауст” И. В. Ґете. Іоганн Вольфганг Ґете є основоположником німецької літератури нової епохи. Ця багатогранна, обдарована людина залишила після себе помітний слід і в літературі, і в науці. Творчість Ґете є точним відображенням найважливіших тенденцій і протиріч сучасності тієї епохи. Трагедія “Фауст” стала твором Ґете, у якому автор ділиться своїми думками про загальнолюдські цінності, про сенс життя, в основі яких лежить невтомна діяльність заради людини, навіть якщо ця діяльність несе в собі трагічні помилки. Починається трагедія “Фауст” “Прологом на небі”, де відбулася бесіда Бога й Мефістофеля, що більше нагадує філософську дискусію. У розмові вперше звучить ім’я Фауст, який Бог приводить у приклад як свого вірного раба.  Мефістофелю вдається переконати Бога провести експеримент, обіцяючи змусити Фауста плазувати й “жерти… порох із черевика”. Бог у даній суперечці є носієм оптимістичного погляду на людину, а Мефістофель поводиться як закоренілий скептик, що не вірить у людську порядність і розсудливість. Мефістофель відправляється на землю. І починається грандіозна по масштабі боротьба добра й зла, великого й незначного.

 

Доктор Фауст – вчений-енциклопедист, шанований серед народу, але він розчарувався в науці й у можливості відкрити істину. Щиросердечна спустошеність штовхає Фауста звернутися до магії, але дух, якого він викликав, жахливо злякав його. Незабаром у кімнаті Фауста з’являється й Мефістофель. Гість їдко посміюється над слабостями людини, нікчемністю існування, начебто проникає в глибину роздирань Фауста. Мефістофель обіцяє відкрити Фаустові всі радості життя, але з однією умовою: якщо Фауст попросить прекрасну мить зупинитися, то його душу перейде у власність Мефістофеля. І вони відправляються мандрувати.

 

Мефістофель – втілення злої мудрості. Він досконально знає людську натуру, і як ніхто, уміє скористатися її слабостями. Фауста ж хвилює пошук змісту людського життя, власний досвід і переживання, але йому не вдається встояти проти чарів любові. Але й любов не змогла дати Фаустові почуття безхмарного щастя, і мандрівки тривають.

Наприкінці свого життя Фауст наближається до розуміння змісту буття. Йому здається, що полягає він у безкорисливому служінні людям. Сліпий Фауст умирає, а його безсмертну душу забирають на небеса. Мефістофель розуміє, що в черговий раз програв у вічній суперечці між божественним і земним. Трагедію “Фауст” варто розглядати не як побутову драму, а як філософський і морально-етичний добуток, її можна також віднести до нашого часу й до майбутнього людства з його надіями й прикростями. Конфлікт між Фаустом і Мефістофелем існує вічно, тому що це боротьба між добром і злом, які живуть у кожному. І донині залишається актуальним заклик доктора Фауста не зупинятися, не впадати в сон, необхідно діяти, змінюватися й збагачуватися самому разом з навколишнім світом:

 

  • Лише той гідний життя й волі,
  • Хто щодня за них іде на бій!

 

Шляхом вічного пошуку й вічної роботи над собою бачилося Ґете подальший розвиток людства, перемога духу не тільки над фізичної, але й над духовною смертю.





Схожі твори: