Головна Головна -> Твори -> Моральна сила людини (по оповіданню М. Шолохова «Доля людини»)

Моральна сила людини (по оповіданню М. Шолохова «Доля людини»)



Оповідання М. Шолохова «Доля людини» – це оповідання про просту людину на війні. Російська людина винесла всі жахи війни і ціною особистих втрат завоювала перемогу, незалежність своєї батьківщини. Кращі риси російського характеру, завдяки силі якого була здобута перемога у Великій Вітчизняній війні, М.Шолохов втілив у головному герої оповідання – Андрії Соколові. Це такі риси, як стійкість, терпіння, скромність, почуття людського достоїнства.

На початку оповідання автор спокійно оповідає про прикмети першої післявоєнної весни, він як би підготовляє нас до зустрічі з головним героєм, Андрієм Соколовим, очі якого «немов присипані попелом, наповнені смертною тугою». Шолоховський герой згадує про минуле стримано, стомлено, перед сповіддю він «згорбився», поклав на коліна великі, темні руки. Все це дає нам відчути, наскільки трагічна доля цієї людини. Перед нами проходить життя звичайної людини, російського солдата Андрія Соколова. Він з дитинства довідався, почім «фунт лиха», боровся в громадянську війну. Скромний трудівник, батько сімейства, він був по-своєму щасливий. Війна поламала життя цієї людини, відірвала його від будинку, від сім’ї. Андрій Соколов іде на фронт. З початку війни, у перші ж її місяці він був двічі поранений, контужений.

Але найстрашніше чекало героя спереду – він попадає у фашистський полон. Героєві довелося випробувати нелюдські страждання, тяготи, роздирання. Два роки Андрій Соколов непохитно переносив жахи фашистського полону. Він намагається бігти, але невдало, розправляється з боягузом, зрадником, що готовий, рятуючи свою шкіру, видати командира. З великою наочністю почуття власного достоїнства, величезна сила духу і витримка розкрилися в моральному двобої Соколова з комендантом концтабору. Змучений, виснажений, знесилений в’язень готовий зустріти смерть із такою мужністю і витримкою, що це вражає навіть людський вигляд, що втратив, фашиста. Андрієві все ж таки вдається бігти, і він знову стає солдатом. Не раз смерть дивилася йому в очі, але він до кінця залишався людиною.

І все ж таки самі серйозні випробування випали на долю героя, коли він повернувся додому. Що вийшов з війни переможцем, Андрій Соколов втратив все, що у нього було в житті. На місці, де стояв будинок, побудований його руками, темніла лійка від німецької авіабомби… Загинули всі члени його сім’ї. Він говорить своєму випадковому співрозмовникові: «Інший раз не спиш уночі, дивишся в темряву порожніми очами і думаєш: «За що ж ти, життя, мене так покалічило?». Немає мені відповіді ні в темряві, ні при ясному сонечку…». Після всього, що пережила ця людина, вона, здавалося б, повинна озлобитися. Однак життя не змогло зломити Андрія Соколова, воно зранило, але не вбило в ньому живу душу. Всю теплоту своєї душі герой віддає всиновленому ним сироті Ванюші, хлопчиськові зі «світлими, як небо, очами». І те, що він усиновляє Ваню, підтверджує моральну силу Андрія Соколова, що зумів після скількох втрат почати життя спочатку. Ця людина перемагає горе, продовжує жити. «І хотілося б думати, – пише Шолохов, – що ця російська людина, людина непохитної волі, одужає, і біля батьківського плеча виросте той, котрий, стане дорослішим, зможе все витримати, все перебороти на своєму шляху, якщо до цього покличе його Батьківщина».

Оповідання Михайла Шолохова «Доля людини» проникнуте глибокою, світлою вірою в людину. Його заголовок символічний: це не просто доля солдата Андрія Соколова, а оповідання про долю російської людини, простого солдата, який виніс на собі всі тяготи війни. Письменник показує, якою величезною ціною була завойована перемога у Великій Вітчизняній війні і хто був теперішнім героєм цієї війни. Образ Андрія Соколова вселяє в нас глибоку віру в моральну силу російської людини.


Загрузка...



Схожі твори: