Головна Головна -> Твори -> Повернення Майданникова до землі

Повернення Майданникова до землі



Твір по роману М. Шолохова «Піднята цілина». Коли я думаю про допущені більшовиками помилки  під   час  колективізації, мені завжди пригадується Кіндрат Майданников, герой «Піднятої цілини» Михайла Шолохова. Долю колективізації вирішував середняк. Найбідніше селянство, в основному, підтримувало політику Радянської влади, а в душі середняка відбувалася внутрішня боротьба: прагнення до нового життя боролося з почуттям власності.

Саме ця внутрішня боротьба у свідомості середняка відображається в одному з персонажів роману – Кіндратові Майданникові. Портрет Майданникова створюють нечисленні деталі: Кіндрат «невисокий, у сірому зипуні, козак», на голові в нього «вицвіла будьонівка». Збираючись виступити на загальнохуторських зборах, «Майданников дістав засалену записну книгу, квапливо став шукати покреслені карлючками сторінки». Говорить Майданников про безпросвітне життя середняка, «тужачи очами». Майданников шукає шлях порятунку середняка від убогості і доходить висновку, що цей шлях веде в колгосп. Кіндрат розуміє, що «рабська» прихильність до власності заважає таким, як він, козакам, іти по шляху нового колгоспного життя. Як же це – «моє», нажите потім, буде там, у колгоспі, «загальним»?

Свідомість Майданникова заходить у суперечність із його звичками і почуттями. Спостерігаючи за переживаннями Кіндрата, ми можемо представити, що відбувалося в душах селян у роки колективізації. Майданников веде свою худобу в колгосп, він пересилив себе, але конфлікт ще не знайшов вирішення. Кіндрат погнав худобину до річки. «Напоїв. Бики повернули було додому, але Кіндрат із затаєної на серце злістю, на коні, перепинив їм дорогу, направив до сільради». Думки Майданникова,  як крижини в час льодоходу, напливають одна на одну, вертяться навколо одного: «Як буде в колгоспі? Чи всякий відчує, зрозуміє так, як зрозумів він, що шлях туди єдиний, що це неминуче? Що як ні шкода вести і кинути на загальні руки худорбу, що виросла разом з дітьми на земляній підлозі хати, а треба вести.

І подлюку-жалість цю до свого добра треба давити, не давати їй ходу до серця». Усього один місяць пройшов з тих пор, як Кіндрат записався в колгосп, а які значні зміни відбулися в його житті і свідомості. Кіндрат охоче брав участь у розкуркулюванні, сумлінно ставиться до своїх обов’язків по роботі. З долею колгоспу тепер міцно зв’язана доля Майданникова, справи колгоспні поступово стають і його особистими справами. А от по ночах як і раніше погано йому спиться, жалість до свого добра ще не вмерла в душі Кіндрата. Правда, раніше Майданников думав тільки про себе, про свою сім’ю, а тепер роздумує про долю пригноблених усього світу. Боротьба за нове життя жадає від Майданникова напруги всіх духовних сил. Саме важке для нього – це перебороти звички власника, перемогти тугу за своє з такою працею нажите добре. Удень, коли Кіндрат зайнятий у колгоспі, він забувається в роботі. Удома ж, особливо по ночах, не дає йому спати «проклята жаль».

Болісні нічні думи в самий важкий, поворотний момент життя мимоволі переносять його в минуле, змушують згадати весь свій життєвий шлях. Спостерігаючи за думками Майданникова, ми бачимо, що так само, як одноособове господарювання виховало в ньому власника, народжувало звички, від яких «холодить серце тугою і нудьгою», так і колективна праця змушує Кіндрата думати про справи колгоспні, хвилюватися через них. Думаючи про власний нестаток, «Кіндрат думає про нестаток, який терпить країна, що будує п’ятирічку, і стискає під ряднинкою кулаки, з ненавистю подумки говорить тим робітникам Заходу, які не за комуністів: «Продали ви нас за гарне жалування від своїх хазяїв!  Проміняли ви нас,  братушки, на сите життя! Але ви не бачите через границю, як нам важко піднімати господарство?».

Так зовсім природно проходить перед нами все життя Майданникова, зображується поворот його свідомості; показується, як виривається Кіндрат зі світу свого минулого життя і розчиняється свідомістю у новому і незвичному йому колективному укладі життя. На виробничій нараді Майданников з недовірою ставиться до господарської діяльності Островного, цікавиться нормами виробітку, обліку і оплати. Сумлінно працюючи, він вимагає того ж і від інших колгоспників.


Загрузка...



Схожі твори: