Головна Головна -> Твори -> Добутки Юрія Визбора

Добутки Юрія Визбора



Юрій Визбор – один з найвідоміших виконавців авторської пісні Особливо популярні його пісні були в шістдесяті роки. Але й дотепер серед студентів співаються й «Манеж», і «Мила моя». Визбор народився 20 червня 1934 року в Москві. Про свого батька він писав так: «Юзеф Визборас був запальним і ревнивим командиром, що був моряком, що кинувся в 1917 році із благовидної Литви в Росію». Він був арештований, а в 1958 році посмертно реабілітований. Мати Визбора, Марія Григорівна Шевченко, удруге вийшла заміж, але відносини сина й чоловіка були дуже складними – вона розвелася. Дитинство Визбора довелося на нелегкий воєнний час і не менш важкі післявоєнні роки. Це вплинуло на його характер, на становлення його особистості.

Визбор був різнобічно розвиненою людиною: поет, композитор, виконавець, журналіст, кіноактор, сценарист, режисер, альпініст і гірськолижник.   Робота,  борг, справа  –  найважливіші цінності, сенс життя для Визбора. Але самою улюбленою роботою, найважливішою справою були пісні. Пісні були для нього життям. «У двадцять років Юрій Визбор усвідомив, що викорінити погані пісні можна тільки гарними. До двадцяти п’яти років він чітко зрозумів, як це треба зробити», – писав Анатолій Азаров. Визбор говорив про зміст своєї творчості так: «Ниття – річ поверхнева, це простіше всього: у кого немає неприємностей? Потрібно виявляти більше складне, більше глибоке. Потрібно зарядити людей світлим, гарним. От, елементарно говорячи, моє кредо». Всі пісні Визбора дуже щирі. Головним цензором і редактором для нього була насамперед совість. Визбор не гнався за модою, не прагнув догодити критиці, не складав на замовлення – він просто співав свої пісні. На відміну від багатьох бардовских пісень, поезія Юрія Визбора не веде в мир марних мріянь, не скаржиться, вона не насичена хворобливим самошуканням. Вона добродушно посміюється над цим миром, приймає його таким, який він є. «Муза Визбора» міцно коштує на землі, з точно зваженою дозою романтики, що окриляє, але не відриває від реального життя; вона життєстверджуюча й оптимістична, нарешті, вона творча» – так пишуть про Визборе критики.

Дійсно, герой поета сам відчуває себе частиною цього миру, а не дивиться на нього з боку. Це завжди здорова, сильна людина, що володіє внутрішньою міццю, енергією й привабливістю – незалежно від того, чи моряк він або інженер, студент або альпініст. І напевно, завдяки цій чіткій життєстверджуючій позиції Визбор довгий час був лідером на чолі бардовского руху й зараз залишається найбільш яскравим і улюбленим співаком. Під впливом його пісень, його творчості формувалися й формуються зараз високоморальні погляди й переконання багатьох людей. «Визбор – це молода Москва… раптово відкрила для себе багато нового, у тому числі гори, тайгу, дорогу, морячи, океани, романтичних флібустьєрів і реальних геологів… Це різке перевідчуття простору й часу, історії й людину в ній» (Юлій Кім).

Але, незважаючи на різноманіття пісенних тим, основним у творчості Юрія Визбора стали гори. раз, Що Побував у горах хоч, не забуде їх ніколи. На вершинах люди проходять випробування на порядність, людяність і чесність. Визбор пройшов цю багаторічну перевірку горами. Для нього гори – поняття дуже багатоплановим, наділеним глибоким філософським змістом. «Що вабить у гори? Напевно, насамперед, самі гори, прекрасні, неповторні, різні. Кожний гірський район – потік відкриттів… Горами можна любуватися нескінченно, дивитися на них, як на вогонь або воду, що біжить,», – говорив Визбор. Але гори для нього – це не тільки чудесний пейзаж, це не тільки красиво. Визбор наділяє їх дуже багатьма якостями людського, живого. Вони для нього – одухотворені істоти, об’єкт творчості.

«Краще гір – тільки гори» – назва одного з оповідань Юрія Визбора. І любов Визбора до гір була взаємною. Він любив їх, і вони любили його. Адже гори мали ще одну сторону: «Гори – це насамперед, розумієш, друзі, з якими разом по важкій дорозі крокуєш…»  Ні,  напевно,  жодного альпініста, скелелаза, гірськолижника, хто б не чув пісень Визбора. Та й сам він знав багатьох і відомих, і тільки початківців гірськолижників.

Про Визборе я чула від моїх знайомих, що займаються альпінізмом, що знають його, що були разом з ним в альплагерях. І всі вони говорили, що Визбор там завжди був бажаним гостем. Він був дуже доброю людиною. Навіть зовнішність його розташовувала, притягала до нього людей. Він мав незвичайне почуття гумору й був чудовим оповідачем. Визбор завжди був душею компанії, її лідером. Визбора любили й люблять дотепер. Він потрібний, потрібні його пісні. Адже неспроста ж дотепер передаються з рук у руки й листуються його касети, читаються його книги, смотрятся  фільми. Одна з вершин на Пальмиро-Алае названа піком Визбора, на Тянь-Шаню з’явився перевал Визбора, на Кавказі – ще один пік Визбора.

Альпіністи пам’ятають свого товариша, свого співака. «Ми говоримо, що час робить пісні. Це вірно. Але й самі пісні мало-мало роблять час. Входячи в наше життя, вони не тільки створюють її культурне тло, але часто виступають як порадники, висувають свою аргументацію в тих або інших питаннях, а те й просто розповідають. Вони стають «делателями життя», як і всяке інше мистецтво» – так говорив про пісні Визбор. Я впевнена, що пісні Юрія Визбора вселяють людям віру в людину, у його доброту й порядність, вони захищають, утішають, підбадьорюють і вселяють у людей надію, заражаючи всім світлим і гарним.





Схожі твори: