Головна Головна -> Твори -> Сенс зустрічі Старигана з людьми (в оповіданні Г. Марнеса « Стариган з крилами )

Сенс зустрічі Старигана з людьми (в оповіданні Г. Марнеса « Стариган з крилами )



Габріель Гарсіа Маркес – колумбійський письменник і публіцист, Нобелівський лауреат (1982), один з найяскравіших представників «магічного реалізму». У своїй творчості виразив дух культури Південної Америки, розкрив самобутні уявлення про світ її мешканців, відтворив «поезію буднів», якою вона поставала в свідомості латиноамериканців. Найвищу літературну премію письменнику присудили «за романи й оповідання, в яких фантастичні й реалістичні елементи поєднані заради створення щедрого уявного світу, в котрому відбито життя й суперечності латиноамериканського континенту».

Оповідання «Стариган з крилами» розповідає про появу в невеличкому рибальському селищі янгола. Він мав вигляд дуже старого чоловіка з величезними крилами. «На ньому була злидарська одіж. Кілька пасем невизначеного кольору волосся прилипло до голого черепа, в роті майже не залишилось зубів, і у всій його поставі не було ніякої величі». Пелайо з Елісендою, у садибі яких опинився янгол, на ніч закрили його в курнику. Сусідка, «котра знала все про цей і про той світ», висловила припущення, шо янгола прислали за дитиною Гіелайо, яка в цей час хворіла. Та коли «наступного дня дитина прокинулась і попросила їсти, жар у неї спав», то звинувачення в тому, що йото поява пов’язана з лихом, відпала.

Незабаром жителі селища юрмилися перед курником. «Вони витріщалися на янгола без будь-якого душевного трепету і просовували в дірки дротяної сітки шматочки хліба, ніби це була тварина із зоопарку, а не небесне створіння». Люди дивувалися не появі янгола, а з його вигляду.

На полоненого янгола йшли дивитися з усіх усюд. Невиліковно хворі жадали від нього чудесного зцілення. Елісенді «спало на думку обгородити патіо парканом і за вхід брати п’ять сентаво з кожного, хто захоче подивитися на янгола». І Палайо з Елісендою заробили на ньому чималеньку суму грошей, «менш ніж за тиждень вони заповнили мідяками всі посудини, які мали в домі, в черзі бажаючих подивитися на живого янгола не видно було кінця-краю». За одержані гроші подружжя перебудувало свій дім: зробили його двоповерховим, з балконом, заклали садок, на вікна поставили залізні грати, щоб не залітали янголи. Єдине, що господарі залишили без змін, то це курник, в якому продовжував жити янгол; щоправда, іноді вони мили його з хлоркою і обкурювали всередині, щоб позбутися гострого запаху курячого посліду, який стояв у всіх закутках.

Надивившись на янгола, люди переключили свою увагу на нове видовище, що з’явилося на той час у селищі, – жінку-павука, яка прибула з ярмарковим атракціоном.

Ще декілька років янгол жив у садибі Пелайо. Старий курник розпався, і безпорадному янголові не було куди подітися. Він тинявся двором, витоптував городину, заходив до спальні, звідки його виганяли віником, але він миттю опинявся на кухні; здавалося, що янгол має здатність роздвоюватися і перебувати одночасно у кількох місцях. «Елісенда у відчаї плакала й бідкалася, що їй уже несила жити в цьому пеклі, повному янголів». Останньої зими він тяжко хворів, та все ж таки одужав і одного весняного дня здійнявся в небо і зник над морським горизонтом.

То ж навіщо він прилітав і чому відлетів?

Божий посланець намагався нагадати людям, що не може все в їхньому житі зводитися лише до матеріальних цінностей, до вигоди, що в житті людини має відбуватися й щось незвичайне. Про це свідчать і дива, створені янголом, які жителі селища сприйняли, як насмішки; «сліпий стариган, що приволікся здалеку в пошуках зцілення, зору не набув, зате в нього виросли три нових зуби. Паралітик так і не звівся на ноги, але заледве не виграв у лотерею, а в прокаженого проросли з язв соняхи».!

Жорстокі, меркантильні, бездуховні люди, що замикають диво в курнику, не заслуговують на диво, і тому янгол покидає землю і вирушає до небес – вічних і справедливих. Фінал оповідання сприймається як застереження: від людей, що живуть без любові, без співчуття, без поезії, відвертаються янголи, і така цивілізація приречена на загибель.

 





Схожі твори: