Головна Головна -> Твори -> Володимир Маяковський «Я Вам розповім про час і про себе»

Володимир Маяковський «Я Вам розповім про час і про себе»



Володимир Маяковський… Ще в раннім дитинстві він входить у нашу читацьку свідомість. Перші свої самостійні кроки ми робимо, звіряючись по вічному: «Що таке добре і що таке погано?». Тоді це було для мене чимсь величезним, незрозумілим і нескладним. На наступне сприйняття поезії Маяковського вплинуло сформоване про нього подання як про поета – співака революції. І це відповідає дійсності, тому що навіть у самих ліричних добутках поруч із щиросердечними переживаннями поета присутні червоні кольори – кольори революції:

У поцілунку чи рук, чи губ,
У тремтінні тіла близькі мені
Червоні кольори моїх республік
Теж повинні полум’яніти.

В. Маяковський був «кольорами кращих людей, двигуном двигунів, сіллю солі землі». Люди пишаються його ім’ям, пишаються навіть тим, що він жив на нашій планеті і був часточкою людства. Так, ним неможливо не пишатися! Маяковського можна любити або не любити, розуміти його ідеї або бути їхнім супротивником. Але те, що дійсно гідно поваги, – глибина почуття, сталість, відданість ідеї – незмінно є присутнім у його віршах. Основна проблема виховання людини – це проблема віри, ідеалів, святинь, проблема моральності. У вирішенні її головне слово належить самому життю, реальностям нашого побуту. Я хочу, щоб скінчилася така помісь бійок, пияцтва, неправди, романтики і мата. Ніжність, ненависть, любов, туга і біль – вся гама сильних людських почуттів представлена у Маяковського в самому яскравому їхньому прояві. Найбільш близька мені у його творчості любовна лірика. Вона досягла таких почуттєвих вершин, що їй не вистачає звичайних слів для вираження: занадто сірими і безбарвними здаються вони. І з’являються слова-гіганти: «громада-любов», «любовища». Він не вміє почувати дрібно. Маяковський – гігант, що плаче морями-«сльозищами», для якого океан малий, а небо здається крихітним. Поет незвідних крайностей. Маяковський для мене – це людина, що дивиться на світ і бачить його не так, як я. І цим він мені цікавий. Поет залучає своєю неповторністю, несхожістю з іншими, чудовим світом несподіваних фантазій. Вірши Маяковського – це відбиття його душі.

У них він розкриває свої почуття, думки. Дійсно, він віддав «свою дзвінку силу поета» народу і революції. Воістину В.В.Маяковський – поет і борець. Його злободенна, гнівна, кипляча, що бризкає жовчю сатира, на жаль, актуальна і у наші дні. Необхідно відзначити, що Маяковський – поет, що далі всіх заглядав у майбутнє і «приділяв» увагу своїм нащадкам. І поет виявився прав: його вірші, пройшовши крізь час, не знецінилися, а його «дзвінка сила поета» як і раніше нагадує людям, яке місце і сьогодні займає творчість поета і громадянина В. В. Маяковського у літературній спадщині.





Схожі твори: