Головна Головна -> Твори -> Поезія Гійома Аполлінера

Поезія Гійома Аполлінера



Справжнє ім’я — Вільгельм Аполлінарій Костровицький. Французький поет, відомий представник світового авангардизму. Починав поетичний шлях як символіст, розробив засади модернового підходу до розвитку мистецтва, переніс у поезію принцип симуль-танеїзму, кубізму, широко використовував техніку кубістського живопису. Аполлінер відмовився від розділових знаків, вважав, що «справжня пунктуація — ритм і паузи вірша», створив неперевершені калігра-ми (вірші у вигляді малюнка).

Поетичні збірки: «Звіролов, або Почет Орфея» (1911), «Алкоголі. Вірші 1899-1913 рр.» (1913), «Каліграми. Вірші миру та вірші війни» (1918). Утворчому доробку Аполлінера є прозові, драматургічні твори, літературно-критичні статті.

Аполлінер став теоретиком сюрреалізму. Цей термін належить саме йому і оз-Iі начає «надреалізм». Гійом закликав поетів бути Ікарами, провідниками суспільства. Поет, вважав він, мусить боротися зі старими поетичними штампами, творити несподіване, експериментувати. Поет-лірик залишив декілька збірок своїх віршів. «Надреальність» поезії Аполлінера виявляється в сюжетах, образах, самій будові віршів. Через зорові образи він прагне розкрити внутрішній світ, почуття. Ці образи ніби нанизуються один на інший. Усе,-що бачить поет, підкоряється його внутрішньому ритму, а реальність стає «новою реальністю», або «надреальністю»:

  • Йдуть вівці йде сніжок лапатий
  • Чи то срібло чи то руно
  • Йдуть по вулиці солдати
  • Чом не дано так як давно
  • Мені це змінне серце мати
  • («Марія»)

Ці рядки відображають реальні картини, але висвітлені через сприйняття героя, почуття якого змінюють реальність і створюють свою «надреальність». Сніг, солдати, світло — все тужить за коханою. Аполлінер не використовує жодного розділового знака. Це створює уявлення про плин дійсності, над якою герой вірша ніби летить у просторі й часі. Неможливо виділити щось головне, а щось другорядне. Бо головне — реальність його душі, яка впливає на все, що бачить він у своєму злеті.

«Реальність душі» має свої «пам’ятники», свої «пейзажі», і вони стають фактом існування «надреальності», що створює поет. Тому у вірші рівноправно існують і образи мистецтва, і цитати з інших літературних творів, і безпосередні враження від світу:

Печальних радощів зазнать мені вдалося Я вірний зрадниці нелюблений люблю О серце в гордощах р рівен королю Що згордувала ним красуня злотокоса.

Аполлінер використовує надбання класичної літератури для створення своєї «надреальності». Цим автор привертає увагу читача до довічного, але робить його напрочуд новим і світлим. Гійом Аполлінер заклав підвалини нового «сюрреалістичного мистецтва». У його творах реальність зображується у своєрідному синтезі, нерозривному зв’язку і взаємовпливі внутрішнього світу людини і реальності.


Загрузка...



Схожі твори: