Головна Головна -> Твори -> Тема уроку: Посмішки зірок Антуана де Сент-Екзюпері

Тема уроку: Посмішки зірок Антуана де Сент-Екзюпері



віт слова і музики – це із області вічного Наш сьогоднішній урок про вічне. А щоб проникнути у світ вічного, як писав поет Рилєнков, “…мало увидеть, нужно всмотреться, чтоб ясной любовью наполнилось сердце”, “…мало услы шать, вслушаться нужно, чтоб в душу созвучья нахлынули дружно.”

Давайте вслухатись сьогодні в слова і звуки музики, прислухатись до своєї душі і серця. Адже музика і слово існують не лише для розваги, вони заставляють думати, творити, пробуджують душу.

Є звуки, акорди, які, проходячи крізь століття, бентежать наші душі.
Є цінності, яким нема ціни.
Є образи, які ми називаємо вічними.
Є запитання, на які шукають відповіді люди, відколи світ існує.
Є фрази, які тривожать думки людей, незалежно від того, в якому часі вони живуть.

Перша фраза, яка закликає нас до співтворчості на сьогоднішньому уроці – це

…бути людиною в сучасному суспільстві…

Починається і закінчується вона трьома крапками.

_Що ви би поставили на місці цих …? Якого значення тоді набуває ця фраза?

Чи легко бути людиною в сучасному суспільстві зла? ( характеристика суспільства)
Бути чи не бути людиною в сучасному суспільстві. ( кожен робить свій вибір, як в свій час робив його Гамлет)
Бути людиною в сучасному суспільстві. ( вибір зроблено)

Бути Людиною в сучасному суспільстві!

Цю фразу можна сприймати, як життєве кредо.

А що означає бути Людиною?

Відповідь на це запитання ми спробуємо знайти у французького письменника Антуана де Сент-Екзюпері.

І розмову про нього хочеться розпочати із вічного.

2 роки назад випускник нашої школи написав твір про небо. Давайте послухаємо його.
( автор твору читає під музику А. Данилка ….)

Ви бачите, як де-не-де
Прозоро світяться дерева?
Ви чуєте, до нас іде
Холодна музика груднева?
Вона приходить, ледь жива,
У світ, де гамірно й крикливо,
Де громова пісенна злива
Вихлюпує свої слова.
І, не намацавши красу
У цьому вихорі емоцій,
Знеможено ридає Моцарт
Під телевізорну попсу.
Коли вже хочеться стріляти
Від шуму, що по вухах б’є,
Бог повертає регулятор
І тиша в світі настає.
Усе оновлюється. Ніби
Ми вперше зрозуміли суть,
Що птиці – в небі, в морі – риби,
А люди – в музиці живуть.
Між небесами і землею
Вона напнулась, мов струна.
Ми народилися із нею,
І вічні, доки є вона.
(Віталій Коротич)
Пригадаймо античність.

Чиє ім’я люди повязують із можливістю літати?

Чому не Дедал, а Ікар, адже він зробив крила?
Дедал летів, а Ікар – літав. Він відчув радість польоту, якої не зміг відчути Дедал.

Епоха Відродження. Великий Леонардо да Вінчі зробив креслення вертольота.

Романтики-казкарі придумали літаючі коври, ступу для Баби Яги, чоботи-скороходи.

Героїня Льва Толстого Наташа Ростова не могла зрозуміти Соню:”Неужели тебе не хочеться полететь в звездное небо?” І Катерина Островського запитувала:” Почему люди не летают?”

А український народ співав пісню: Дивлюсь я на небо і думку гадаю:
Чому я не сокіл? Чому не літаю?
Чому мені, Боже, ти крилець не дав?
Я б землю покинув й до сонця б злітав.

Вироком для багатьох стала фраза Горького: Рожденный ползать, летать не может! Але ж ми, люди , хоч і без крил із пір’я, не повзати народжені. Значить – літати!

І лише ХХ століття дало можливість людині злетіти по-справжньому і навіть подолати силу земного тяжіння, піднятись до космічних висот. Але гордих сміливців Земля не відпускала надовго. Вони повертались. Але вже зовсім іншими очима вони дивилися на планету. Вони бачили її здалеку і тепер любили її по-новому. Готові були дарувати їй свої посмішки, які зігрівали її жителів

Таким був перший космонавт Юрій Гагарін. Всього 1 годину і 48 хвилин 12 квітня 1961 року тривав його політ.

Тоді ж з’явилася пісня “Нежность” ( муз. О Пахмутової , сл.С Гребенникова і М. Добронравова )

Вслухайтесь у слова цієї пісні і мелодію.

Хто ж був отой Екзюпері, якого автори пісні поставили на один рівень із Юрієм Гагаріним.

Сьогодні ми постараємось з’ясувати не стільки ким він був, скільки яким він був, яким він вам запам’ятається, що його тривожило, якими він бачив людей, нашу планету і все, що оточує нас.

Зверніть увагу на фотографії.
Маленьким його називали Тоніо, пілоти – Сент-Екс, письменник- Екзюпері.

Перше ваше знайомство з Екзюпері відбулося три роки назад, у 8 класі.
Це була філософська казка “Маленький принц” з простими, ніжними, майже дитячими малюнками. Цей твір дає нам можливість вкотре повернутися у своє дитинство, постаратись зрозуміти Маленького принца, його тривоги.
Ви вивчали цей твір у 8 класі, нова програма пропонує вивчати його у 6 класі.
Питання, які постануть перед вами, я задавала 6-класникам і 8-класникам. Ми маємо можливість порівняти їх відповіді з вашими.

Чим світ дорослих відрізняється від світу дітей? Який світ ближчий вам?

– Дорослі відрізняються від дітей тим, що турбуються, переживають і дбають про своїх дітей.

– Діти відрізняються від дорослих своєю безтурботністю. Дорослі, попри усю складність життя, дуже часто самі створюють собі проблеми і намагаються знайти чомусь найважчий спосіб їх вирішення. Коли діти, в свою чергу , живуть чисто і прозоро, для них все є простим і очевидним. Діти і дорослі живуть в різних світах. Світ дорослих базується на знаннях, досвіді, умінні виживати, жити… А у світі дітей на першому місці стоїть довіра. Вони не вміють обманювати, говорять завжди тільки правду, що для дорослих є часто забутим явищем. Мені вже 16 років, я розумію і усвідомлюю, що скоро прийдеться вступити в доросле життя, і треба буде взяти на себе певну відповідальніть і обов’язки. Та я переконана в тому, що, будучи дорослою людиною, можна залишатися дитиною, хоча б для себе, хоча б заради себе. Мені тільки 16, але я хочу, щоб в майбутньому та доросла жінка ніколи не посміла зрадити ту маленьку Лізочку, яка вірила в Діда Мороза, яка мріяла стати співачкою, і яка була дитиною. Я хочу, щоб в її серці завжди жило моє дитинство.

Чому на кожному астероїді, які відвідав Маленький принц, лише один житель: дивак, дорослий?
6- класники вважають, що на астероїдах дуже мало місця. Крім того всі жителі астероїдів були нудними і тому з ними нецікаво.

-Кажуть, що коли людина народжується, на небі загорається зірка. Тому кожна людина має свою зірку, свою планету, яка світить тільки для неї особливим світлом. Можливо, коли ми залишаємося наодинці із собою, ми і знаходимося на тій планеті.

– Кожна людина – окрема планета. Наодинці з собою – справжня, хоча для інших, можливо, і дивна.

– Всі люди по-своєму дивні. І лише наодинці з собою ми можемо бути і дивними, і справжніми, тому що перед самим собою не треба лукавити, скривати свої недоліки. А серед інших людей нам хочеться виглядати кращими, щоб в інших склалася про нас хороша думка, адже від цього залежить наша репутація.

Чому на жодній планеті принц не залишився?

6 клас
– Тому, що він любив свою планету.
-Він не залишився, тому що шукав квітку.
-Тому, що йому було би там тісно і нудно.
-Принц не залишився на жодній із планет тому, що він хотів багато розпитати, взнати. А вони хотіли, щоб він їм слугував, самі були зайняті роботою, або взагалі не звертали на нього увагу, а йому це дуже не подобалося.

-Якщо кожну людину сприймати як окрему планету, то чи можемо ми назавжди залишитися на тій чиїйсь планеті. На мою думку, жодна людина не погодилася б жити не своїм життям, а чужим. Напевно, принц також не міг цього собі дозволити. А залишитися на любій із планет – це для принца означало привикнути до звичаїв інших людей, сприймати їх такими, якими вони є насправді і миритися з їх дивацтвами. Неможливо жити життям іншої людини.

Як ви розумієте фразу : прибрався сам – прибери свою планету?

– Сьогодні в світі існує дуже багато екологічних проблем. Прибрати свою планету – означає зробити все, щоб цих проблем стало менше.
– Якщо людина – планета, то потрібно в чистоті тримати і свою душу. Світ став би набагато кращим, якби всі люди замислювались частіше над чистотою власної душі.І хоча суспільство людей, у яких душі чисті, подібне до утопії, але люди повинні хоча б прагнути цього.

Себе судити набагато важче, ніж інших. Як ви розумієте цю фразу?
– Інших ми бачимо зі сторони і можемо правильно оцінити їхні вчинки. А себе ми не бачимо, а може просто не хочемо цього робити.


Загрузка...



Схожі твори: