Головна Головна -> Твори -> Такий різний Маяковський

Такий різний Маяковський



Десь прочитав і запам’ятав: «Люди – це їхні здійснені бажання». І якщо це так, то розповісти про Маяковського – це розповісти про його бажання. В автобіографії він сказав: «Я поет. Цим і цікавий. Про це і пишу». Почнімо  й ми з першого його бажання стати поетом. Сталося це під час перебувати в одиночній камері Бутирської тюрми за участь у революційній діяльності. Узагаліалі революція і поезія якось були для нього пов’язані. Маяковський був з революцією нерозлучним.

* Где глаз людей обрывается куцый,
* Главою голодных орд
* В терновом веинье революций
* Грядет шестнадцатый год.
* А я у вас –  его предтеча…

Це з поеми «Хмара у штанях», де, за словами автора, чотири її частини ,чотири крики: «Геть! (Долой!)». Молода людина, він бажає щастя всім голодним і пригнобленим – усім,  за шмат хліба продає себе «жирним». Це бажання залишилось у нього на  життя, від перших рядків і до останнього.

* На крыше стаял скатертный снег.
* Пить есть в ресторанной выси
* Большие крошки уборщик негр,
* Маленькие крошки –  крысы.
* «Хмарочос у розрізі»

Заради них, «каторжан міста-лепрозорію, де золото і бруд навели проказу», він готовий на бій і на самопожертву.

* А вы мне, люди, и те, что обидели,
* Вы мне всего дороже и ближе.
* Видели, Как собака бьющую руку лижет?

Двометровий здоровань-городянин з Ручищами й іноді недобрими очима любив братів наших менших. Не думаю, що він вважав їх за братів, а  любив усе живе й тепле, тому що… воно живе й тепле.

* Я люблю зверье.
* Увидишь собачонку (тут, у булочной одна, сплошная плешь),
* из себя и то готов достать печенку:
* Мне не жалко, дорогая, ешь…

І навіть листи до коханої підписував: «Твій Щен». «Я любил…» Так, він кохав. Звісна річ, бачив її не такою, якою була, а якою  могла б бути. Не стала. Не дала щастя. Не відпустила до іншої. А він простив і вмить, перед смертю назвав її своєю сім’єю, хоча родини так і не було. Мабуть,це і є певне прощення гріхів, помилок якоїсь людини іншою.

Поки був живий, він активно втручався в життя і робив те, що було потрібно для життя: малював плакати і писав до них влучні й стислі текстовки, у рекламі, був газетярем. І взагалі був дуже жадібний до доброї справи, іяк з’ясувалося, що дитячої літератури замало, написав цілу книжку. З однієї її  колись починалось виховання дитини – майбутнього громадянина: Что такое хорошо и что такое плохо? Він любив цю справу – писати. І любив мріяти про ті часи, коли на всьому світі не буде ошуканих і ображених, твердо покладав надію на свою державу, мрії Маяковського не здійснилась ні тоді, ні за наших часів, зоряними вечорами я дивлюсь у вікно, і мені видно наше місто і зоряне небо над ним. І наче здалеку приходять вірші:

* Ты посмотри, какая в мире тишь.
* Ночь обложила небо звездной данью.
* В такие вот часы встаешь и говоришь Векам,
* Истории
* И мирозданью…


Загрузка...



Схожі твори: