Головна Головна -> Твори -> Розуміння головного конфлікту твору Андерсена «Снігова королева»

Розуміння головного конфлікту твору Андерсена «Снігова королева»



Кай та Герда жили в гармонійному світі, сповненому любові, троянди — символ їхнього щасливого дитинства, їхньої любові одне до одного, до оточуючого І світу та до Бога. Учні пропонують такі назви світу героїв: “Світ троянд”, “Світ любові”, “Світ гармонії та дружби”. Колір, що найбільше підходить світу гармонії та дружби, рожевий — колір троянд. Троянда — складний і багатоплановий символ у світовій літературі. Літературні алюзії, які викликає образ троянди, — нескінченні. Це троянда Маленького принца (філософська казкапритча “Маленький принц” А. де СентЕкзюпері); троянди Майстра та Маргарити — улюблені квіти героїв; троянда з казки В. М. Гаршина “Казка про жабу й троянду”; троянда з казки О. Уайльда “Соловейко та троянда” та ін.

Образ троянди в творчості Г. К. Андерсена посідає важливе місце. Низка назв казок письменника містять у собі слово “троянда”: “Равлик та трояндовий кущ” , “Ельф трояндового куща”, “Троянда з могили Гомера”.

Символ світу Кая та Герди, їх дружби, любові одне до одного: “… батьки часто дозволяли хлопчику та дівчинці ходити один до одного в гості по даху й сидіти на ослінчику під трояндами. І що за веселі ігри влаштовували вони тут!” Символ християнської віри: “Троянди цвіли все літо чудово, як ніколи. Дівчинка вивчила псалом, в якому теж йшлося про троянди; дівчинка співала його хлопчику, думаючи при цьому про свої троянди, і він підспівував їй:
— Троянди квітнуть… Краса, краса! Скоро ми побачимо малого Христа. ”

Крижане серце хлопчика не відчуває теплої краси троянд, не може любити ані людей, ані Бога, і тому Кая вабить холодна, правильна, проте бездушна краса сніжинок: “Кожна сніжинка здавалась під склом значно більшою, ніж була насправді, і була схожа на розкішну квітку або десятикутну зірку. Справжнє чудо!
— Бачиш, як майстерно зроблено! — сказав Кай. — Це значно цікавіше за справжні квіти! І яка точність! Жодної неправильної лінії! Ах, якби вони не танули!”

Автор за допомогою антитези створює дві протилежні системи цінностей: живі почуття та холодний раціоналізм, який визнає світ, де панує точність іде немає “жодної неправильної лінії”. Хлопчику з крижаним серцем місце саме у володіннях Снігової королеви. Снігова королева досягла своєї мети — забрала хлопчика, який посмів насміхатись з неї.)

Поцілунок її був холодніший за кригу, пройняв його холодом наскрізь і дійшов до самого серця, а воно й без цього стало вже наполовину крижаним. “Поцілунок Снігової королеви повністю відгороджує Кая від світу, де люблять, страждають, радіють; остаточно забирає його не тільки фізично, а й духовно від Герди. За допомогою поцілунків люди передають свою любов один до одного, поцілунок Снігової королеви остаточно вбиває в серці Кая живі людські почуття, таким чином, антитеза допомагає читачеві глибше зрозуміти прірву, що пролягла між Каєм та Гердою.

Героїня знаходиться в гармонійному зв’язку з природою, з оточуючим її світом:”— Кай помер і більше не повернеться! — сказала Герда.
— Не вірю! — відповіло сонячне світло.
— Він помер і більше не повернеться! — повторила вона ластівкам.
— Не віримо! — відповіли вони.”
Посилює зв’язок казки Г. X. Андерсена з народними казками, пригадаємо німецьку народну казку “Пані Метелиця”, пасербиця теж спілкується з пред ставниками природнього світу, казку О, С. Пушкіна “Казка про мертву царівну та сімох богатирів”, яка, як відомо, написана на народній основі. Царевич Єлисей у пошуках нареченої теж звертається до сонця, до місяця, до вітру:
К красну солнцу наконец Обратился молодец.
“Свет наш солнышко! ты ходишь
Круглый год по небу, сводишь
Зиму с тёплою весной,
Всех нас видишь под собой.
Аль откажешь мне в ответе?
Не видало ль где на свете
Ты царевны молодой? Я жених ей”.

Герда — маленька дівчинка, її страшать випробування, які чекають на неї. Зворушлива спроба віддати черевички річці — намагання повернути Кая швидким шляхом. Герда дуже любить Кая і ладна віддати найцінніше, що є в неї (нові черевички, на думку дівчинки з бідної сім’ї, дійсно коштовна річ): “— Чи правда, що ти взяла мого названого братця? Я подарую тобі свої червоні черевички, якщо ти віддаси його мені!… тоді вона зняла свої червоні черевички, що були їй дуже дорогі, і кинула їх у річку.”

Бабуся дуже привітно зустріла дівчинку, проте той факт, що вона замикає двері на ключ, свідчить про те, що стара не збирається відпускати Герду, що на свою гостю дивиться, як на нову іграшку. Стару дійсно цікавить тільки власне задоволення, її зовсім не схвилювала розповідь Герди про долю Кая. На думку автора, егоїзм, дотримання тільки власних інтересів можуть принести людям стільки ж лиха, як і відверте зло: “І вона продовжувала розчісувати кучері дівчинки, і чим довше чесала, тим більше Герда забувала свого названого брата Кая… І ось вона пішла в садок, доторкнулася своїм костуром до всіх кущів троянд, і ті, як стояли, розквітлі, так усі й опустилися глибокоглибоко під землю, і сліду від них не залишилося. Старенька боялася, що Герда, якщо побачить її троянди, згадає про свої, а там і про Кая, і втече.” Як бачимо, в цьому світі троянди теж знищено, тепер як символ пам’яті.

Троянди уособлюють світ Кая та Герди, сповнений гармонії, любові та добра. Герда прагне повернути цей світ будьякою ціною, і заплакала дівчинка через те, що усвідомила: в садочку старої чаклунки вона не в гостях, а у в’язниці. Тоді дівчинка сіла на землю й заплакала. Теплі сльози впали якраз на те місце , де стояв раніше один з трояндових кущів, і як тільки сльози намочили землю — кущ миттю виріс з неї, такий свіжий, квітучий, як раніше.





Схожі твори: