Головна Головна -> Твори -> Розкриття загальнолюдських і моральних цінностей уновелах Григорія Косинки

Розкриття загальнолюдських і моральних цінностей уновелах Григорія Косинки



З поміж блискучих талантів, що започаткували нову українську літературу, ім’я Григорія Косинки – одне з найпомітніших. Після довгих років несправедливого замовчування до читача повертається ного доробок – ледь більше тридцяти оповідань. Вже по виході першої книжки, «Назолотих богів» критика зазначала: «Григорій Косинка – це, безперечно, дуже великий здобуток і гордість нової “України». Косинку хвилювали проблеми українського села, ті біди, що приніс хліборобам «соціалізм з примусу», який на селі обертався політикою гонінь на кожного, хто вболівав заземлю і хто її любив: цінував не за самі центнери для хлібоздачі. Безперечно ж, у цій любові було багато від мрій про відрубний од держави селянський «рай», повну незалеж’ністьземле власника. Алеж хібаеелянинупе-реважній своїй масі воював за ідеали революції лише заради того, щоб годувати себе і дітей самими ними?

Ні – вінжадав от революції соціальної справедливості.

В оповіданні «Сходка» Цюпка говорить: «Ми научимось – нічого, але яка доля наших дітей, через десять – п’ятнадцять год? – Вічні наймити: Ні наша стежка – червона…»

Зрозуміло, не всі селяни були духовними близнюками Цюпки і не всі з них сприймали нову дійсність безболісно. Тому л Косинка закликав своїм словом заглядати у цей біль якомога уважніше й глибше, бачити в нім і те, що ми сьогодні називаємо кревним зв’язком хліборобської душі із землею, яка цю душу зростила і навчила здригатись од кожного збиткування: над трудящим, їх потребам і звичаями. Косинка вчасно помітив протиріччя сільського життя, котрі вихлюпнулися пожежею громадської війни. Класова ненависть засліпила очі ізамі нила всі писані та неписані закони. Загальнолюдські цінності, мораль були відкинуті як непотріб, і обстоювати їх було особливо важко.

Письменник пам’ятав і закликав ніколи не забувати і про те, яких численних і досить часто безвинних жертв коштували українському се луї місту роки громадської війни, що розкидала народна різних арміях, бо ж незачепленим цією війною не міг залишиться ніхто. А Перемога ж у ній кувалась тільки для одних і одна! І щоб стати і сторично гуманною, цл перемога повинна була ростити в читачеві зерна добра, навчати йогоза мирних уже днівєпівчутлизості, вміння за помилками бачити живу людину і прощати їй ге, що може і повинно бути прощеним, якщо творилось воно нез власної волі. Проблеми часу яскраво відбились в оповіданнях «Заквітчаний сон», «Анархісти», «Голова Ход», «Постріл», «Вжитах», «За земельку». Подих соціальних катаклізмів безпосередньо відчувасться в новелах «На золотих богів», «Політична», «Гармонія». У кривавій різанині забуто про найвищу цінність – людське життя у новелі «На золотих богів» смерть приходить в бою за класову ідею, і падають у спілі хлі5и оборонці своєї землі, тих невеличких наділів, скроплених селянським потом та слізьми. «Стоїть пшениця потолочена, серпа лросигь, а вони кров’ю поливають». [ понад попелищем, понад смердючими димами піднімаються голосіння матерів, що оплакують мертвих синів, яким би хліб та дітей ростити, а не воювати.

Найяскравіше автор утверджує загальнолюдські цінності в новелі «Політика». Навіть родинні зв’язки не зупиняють людей, які опинились по різні боки барикад. Мусій Швачка, на прізвивько Політика, прийшов з Червоної Армії, став комнезамівцем і розкуркулив Андріяна Кушніра . Цю кривду Андріян пам’ятає, хоча пізніше сестра Мар’яни, жінка Мусія вийшла заміж за його сина: «Четвертий год пройшов, як ви комуні бика, спасибі! Вам, Біля в мене, а я не забув . Умру – не забуду: грабіж…».

На святий вечір, який мав замирити родину, спалахнула суперечка, і лише голос Мар’яниної матері піднявся над загальною озлобленістю: «Роде мій дорогий! Свахо! Били комуну, й вона била – не згадуймо…». Та очі вже «налилися кров’ю і на велике свято, що Ало поєднати рід, вбили Мусія – зарізали в темряві. Запала злякана тиша, яку порушувало лише ридання Мар’яни, а дядько Кушнір, бігаючи очима шепотів, стоячи над тілом: «Нічого. П’яна, сумєстна драка – все. Так нужно говорить». Письменник від твору до твору проводить проблему: що є мірилом істинності? Можливо, совість. Які почуття переважають, коли людина в екстремальних ситуація стає перед необхідністю поступатися духовними здобутками заради матеріального буття, боротись за виживання ставати перед проблемою вибору? Чи може мораль бути загальнолюдською і класовою? Мені здається саме ці проблеми ставить Григорій Косинка своїми творами.


Загрузка...



Схожі твори: