Головна Головна -> Твори -> Персонажі казки «Малюк Цахес на прізвисько Цинобер»

Персонажі казки «Малюк Цахес на прізвисько Цинобер»



Абсурдність загального державного устрою та його політики цілком підтримується й офіційною наукою, в гротескному образі якої Гофман пародіює псевдореформи в дусі просвітницьких гасел, впровадження яких стало для багатьох карликових князівств Німеччини своєрідною модою. Симптоматично, що з ідеєю цих реформ у творі виступає колишній камердинер князя, призначений на посаду першого міністра. “Прислухаю чись до порад свого міністра, князь Пафнутій наказує надрукувати великими літерами і прибити на всіх стінах едикт, де було б сказано, що “введено освіту” і що кожен повинен рахуватися з цим. Але такими “заходами” не вичерпується реформаторський запал князя і його міністра: “Перше ніж розпочнемо освіту, себто перше ніж вирубаємо навколишні ліси, зробимо річку судноплавною, розведемо картоплю, полагодимо школи, понасаджуємо тополь і акацій, молодь навчимо співати на два голоси вранішніх та вечірніх пісень, прокладемо дороги й накажемо прищепити віспу, треба буде вигнати з країни всіх людей небезпечних настроїв, що самі не слухаються розуму й інших зводять з глузду своїми витребеньками”.

Гофман пародіює у такий спосіб не саму ідеологію Просвітництва, а ті карикатурні форми, в яких вона запроваджується німецькими князьками, що намагаються пристосувати її до своїх амбіційних потреб. Вводячи серед підданих “просвіту”, викорінюючи забобони, виганяючи з країни фей та чаклунів, князі та їх міністри тим самим нещадно переслідують світ фантазії та поезії з їх духовними цінностями і використовують просвітницькі гасла як знаряддя “наукового” обгрунтування, себто маскування справжніх – деспотичних важелів управління державою. Зрештою, не лише владна верхівка та обслуговуюча її потреби офіційна наука та освіта, але й суспільство в цілому піддаються в гофманівській повісті нещадній критиці. її осереддям стає образ Цахеса, який насамперед віддзеркалює нікчемність та вульгарність потреб та прагнень філістерського середовища, знецінення або й втрату суспільством справжніх моральних орієнтирів та високих духовних ідеалів, мовчазну готовність не лише схилятися перед деспотизмом влади та абсурдністю встановлюваних нею законів і норм життєвої поведінки, але й при цьому сприймати як належне і навіть вкрай необхідне суспільне благо її цинізм та лицемірну, антилюдяну сутність.

Не оминає письменник у повісті своєю критичною увагою і окремі негативні явища, пов’язані з світом ентузіастів. Щоправда, тут комічний пафос письменника істотно пом’якшується і з гостросатиричного стає поблажливоіронічним. Стверджуючи (в образі Бальтазара та його однодумців) високі романтичні ідеали, письменник водночас з гіркотою змушений констатувати, що ці романтичні ідеали в умовах жорсткої прагматичної дійсності з її корисницькою мораллю, поперше, все більше стають схожими на ілюзорну і недосяжну казку, позбавлену будьяких реальних важелів впливу на суспільство (про це, наприклад, свідчить той факт, що перемогу над Цахесом вдається здобути лише за допомогою втручання фантастичних сил), а, подруге, сама межа між світом філістерів та ентузіастів стає надто хиткою і непевною (це не менш красномовно засвідчує той факт, що після подолання Цахеса Бальтазар і Кандіда по суті перетворюються на звичайнісіньких обивателів, що втішаються маленькими клопотами невибагливого повсякденного сімейного побуту).

Персонажі казки. У персонажах повісті Гофмана знайшли своє відображення представники майже усіх суспільних прошарків, професійних та кастових груп тогочасної Німеччини. Як і. в інших творах письменника, персонажі повісті “Малюк Цахес” чітко поділяються за своєю приналежністю до двох різко протиставлених світів – світу обивательської філістерської моралі та світу “ентузіастів”, митців, або принаймні палких поціновувачів мистецтва, особистостей високоморальних, здатних неординарно мислити, захоплюватись красою природи та духовним багатством людини. Більшість персонажів повісті живуть і діють у створеній письменником умовноісторичній реальності маленького німецького князівства, але серед них є й такі, як це часто змальовує Гофман у своїх творах, які одночасно перебувають у двох світах – історичній та казковій реальності. До цієї категорії персонажів належать в першу чергу чародії – РожаГожа та Проспер Альпанус, а також частково й інші персонажі твору, зокрема малюк Цахес та поет Бальтазар.

Основний конфлікт гофманівської повісті, який полягає у зіткненні ентузіастамитця з користолюбним філістером, найбільш яскраво втілений в образах центральних героїв твору – студентапоета Бальтазара і лицемірного кар’єриста Цахеса на прізвисько Цинобер.

Образ Бальтазара на початку повісті подається автором через портретне зображення “стрункого юнака років двадцяти трьох чи чотирьох, із темних блискучих очей якого переконливими словами промовляє жвавий і ясний розум. Його погляд можна було б назвати майже сміливим, коли б не мрійна туга, що легким серпанком лягла на бліде обличчя і пригасила жагуче проміння очей”. Творча натура, яка протистоїть світу філістерської буденності, Бальтазар наділений неабияким поетичним хистом, розуміється на музиці, здатен посправжньому кохати. Ці та інші риси характеру Бальтазара красномовно свідчать про його приналежність до світу гофманівських ентузіастів. Словами іншого героя, чарівника Проспера Альпануса, автор підкреслює особливі душевні якості Бальтазара: “Я люблю, – повів далі Проспер Альпанус, – люблю юнаків, які так, як ти оце, Бальтазаре, в чистому серці своєму носять тугу й кохання і в грудях у яких ще звучать акорди, що лунали в далекій країні, повній божественних див, – у моїй вітчизні. Щасливці, обдаровані цією внутрішньою музикою, – єдині, кого можна назвати поетами, хоча багатьох з них і лають за те, що вони беруть у руки першийліпший контрабас, починають будьяк грати і деренчання бідолашних струн під своїми кулаками вважають за чудову музику, яка бринить із глибини їхньої душі. Я знаю, мій любий Бальтазаре, тобі часом здається, ніби ти розумієш дзюркіт струмочків, шум дерев, навіть здається, ніби полум’яна вечірня зоря промовляє до тебе словами! Атож, Бальтазаре, в такі хвилини ти справді розумієш дивовижні голоси природи, бо в твоїй власній душі здіймається божественний звук, який зроджує чудова гармонія найпотаємніших глибин природи”. Крім всього іншого, Еіальтазар наділений і чарівною романтичною уявою, яка дозволяє йому жити одночасно в двох світах – реальному   і   фантастичному.

Ця   властивість   героя особливо яскраво виявляється в епізоді, коли Бальтазар зі своїм другом Фабіаном відвідують садибу Проспера Альпануса. Бальтазару, на відміну від тверезо думаючого Фабіана, все здається тут незвичайним: карета – кришталевою раковиною, кучер – сріблястим фазаном, лакей – золотим жуком. Ці ж риси дозволяють Бальтазарові не піддатися чарам Цахеса: коли з появою маленького чудовиська все місто немовби занурюється в стан масового гіпнозу, лише Бальтазар (в числі небагатьох інших героїв, таких же ентузіастів) не втрачає здатності бачити справжнє обличчя і нікчемну суть Цахеса. Водночас Бальтазар не відірваний від світу і замріяний у свої романтичні фантазії одинак. Він займає активну життєву позицію і рішуче вступає на шлях боротьби з підступним ворогом. Справедливість, зрештою, перемагає, і саме Бальтазар стане тим героєм, який покінчить з потворою Цахесом, вирвавши з його волосся чарівні волосинки, але здобуте героєм щастя з коханою Кандідою виглядає не так вже й поетично, і романтична мрія Бальтазара більше скидається на звичайне обивательське щастя. У винагороду за всі страждання Бальтазар отримує від Проспера Альпануса город, де росте “найкраща капуста”, кухню, де “з горщиків ніколи нічого не збігає і жодна страва не пригорає”, дім, в якому не б’ється ні фарфор, ні скло, не вимазуються килими та покриття на стільцях…

Таким чином, в образі Бальтазара звучать й елементи авторської іронії та сумніву щодо реальної значимості та справжнього місця в житті суспільства романтичних ідеалів та цінностей, адже й Бальтазар перемагає свого ворога не самотужки, а тільки скориставшись допомогою фантастичних сил.


Загрузка...



Схожі твори: