Головна Головна -> Твори -> Образ Цахеса у казці «Малюк Цахес на прізвисько Цинобер»

Образ Цахеса у казці «Малюк Цахес на прізвисько Цинобер»



Englishman in New YorkОбраз Цахеса, як гадають дослідники творчості Гофмана, міг бути навіяний письменнику малюнками Жака Калло, в колекції якого була ціла серія карикатур, на яких він відтворив гротескні образи потворних горбанів. Окремі з цих малюнків сприймаються як портрет гофманівського Цахеса: “Те, що на перший погляд можна було цілком сприйняти за химерно скрючений цурпалок дерева, було не що інше, як потворний малюк якихось дві п’яді на зріст, що досі впоперек лежав у коробі, а тепер виліз і борсався та вурчав у траві. Голова в потвори глибоко запала між плечима, на спині виріс горб, як гарбуз, а зразу ж від грудей звисали тонкі, немов ліщинові палички, ноги, тож весь він був схожий на роздвоєну редьку.

На обличчі неуважне око нічого б і не розгледіло, але, придивившись пильніше, можна було помітити довгий гострий ніс, що витикався зпід чорного розкошланого чуба, пару маленьких чорних очиць, що виблискували на зморщеному, як у старого, обличчі, – проява, та й годі”. Цахес й залишився б навік звичайним селянським сином, якби не милість феї РожіГожі, що виявила милосердя до маленької потвори і наділила її трьома чарівними волосинками, що мали магічну силу: “Патронеса фон РожаГожа, чи, власне, славетна фея Рожабельверде, бо це саме вона й є, знайшла малу потвору на дорозі. Фея так думала: коли природа, немов мачуха, скривдила його, то вона нагородить малого дивним таємничим даром, завдяки якому все, що хтось доброго подумає, скаже чи зробить у його присутності, йтиме на його рахунок, ба навіть сам він у товаристві освічених, розумних, дотепних людей буде шанований як освічений, розумний, дотепний, і взагалі його матимуть за найкращого з тих, серед кого він перебуватиме”. Отримавши чарівний дар і “з пихи узявши собі пишне ім’я Цинобер”, Цахес починає стрімке кар’єрне сходження, з неймовірною швидкістю перестрибуючи з одного суспільного щабля на інший. Спочатку він потрапляє на виховання у дім пастора, далі з його рекомендаційним листом з’являється у Керепесі, де справляє незабутнє враження на професора Моша Терпіна: “Бо ж гляньте тільки на його величну постать, на його благородну, невимушену поведінку. Він, напевне, князівської крові, а можливо, що й королівський син!”. Без завершення університетського курсу Цахес призначається чиновником з важливих доручень, а далі робить блискучу кар’єру і стає зрештою першим міністром у князя Барсануфа.

Сила золотих волосинок така велика, що Цахесом присвоюється все: багатство, влада, таланти, навіть кохання чарівної Кандіди, нареченої поета Бальтазара. Цахес готовий знищити й самого Бальтазара, але у фіналі повісті все обертається не на його користь: таємниця маленької потвори розкрита, а його самого – руками Бальтазара – позбавлено чарівних можливостей.

Свою помилку змушена була визнати й сама фея РожаГожа: ” Бідний Цахесе! Пасинку природи! Я бажала тобі добра! Можливо, я помилялася, думаючи, що чудесний зовнішній хист, яким я тебе обдарувала, осяє благотворним променем твою душу і збудить внутрішній голос, що скаже тобі: “Ти не той, за кого тебе вважають, тож намагайся зрівнятися з людиною, на чиїх крилах ти, безкрила каліко, підносишся!” Але ніякий внутрішній голос у тобі не прокинувся. Твій зашкарублий, мертвий дух не зміг піднестись, ти не позбувся своєї дурості, брутальності, невихованості”.

Цахес у повісті Гофмана – одна з тих потворних істот, що представляють огидний світ філістерської моралі, але значення саме його образу в повісті набагато складніше, ніж інших персонажівфілістерів, і не піддається чіткому та однозначному тлумаченню. Внутрішній сенс образу Цахеса дослідники вбачають то в глузуванні з суспільства, в якому має значення ли ше видимість, а не справжні заслуги, то в спростуванні влади золота, що його символізують золоті волосини на голові Цахеса, то в змалюванні несправедливого і нерівномірного розподілу матеріальних та духовних благ у користолюбному суспільстві, то в іронії над просвітницькими гаслами, які на практиці часто сприймають за істину те, що насправді виявляє себе як фантастична ілюзія. Втім, можна говорити й про те, що у більш загальному, символічному сенсі образ Цахеса виступає як уособлення найпотворніших темних інстинктів людини, пов’язаних з бажанням звеличення і отримання необмеженої деспотичної влади над душами та умами інших людей.

Найстрашнішим при цьому письменникові видається навіть не стільки сам по собі образ потвори Цахеса, скільки те, що уособлювані ним аморальні якості та викривлений світогляд, не маючи насправді нічого магічного у своїй глибинній суті, справляє посправжньому магічний вплив на суспільство, яке, вочевидь, внутрішньо готове їх сприйняти як щось належне, як норму власної життєвої поведінки. Чи не про це свідчить одна з фінальних сцен повісті, в якій навіть після того, як чари Цахеса вже розвіялись, йому самому влаштовують урочистий похорон?

Можливо, саме тому в повісті Гофмана немає йжодного посправжньому позитивного героя, адже кожен з персонажів письменника отримує від нього персональний критичний рахунок, міра сумніву та глузування якого пропорційні мірі віддаленості персонажа від того нездійсненого романтичного ідеалу, якому сам Гофман залишився вірним до останніх днів свого життя.


Загрузка...



Схожі твори: