Головна Головна -> Твори -> Образ Івана Котигорошка з повісті И. Коцюбинського «Дорогою ціною»

Образ Івана Котигорошка з повісті И. Коцюбинського «Дорогою ціною»



Із теорії літератури ми добре знаємо, що в кожному творі бувають головні та другорядні персонажі. Мабуть, так само, як і в житті. Але «другорядність» персонажа найчастіше не робить його образ менш цікавим читачеві. Саме таким є герой повісті М. Коцюбинського Іван Котигорошко. Він діє протягом усього твору поруч із головними персонажами Остапом та Соломією. І викликає в мене не менш щире захоплення, ніж головні герої твору. Це людина, яка так само готова пожертвувати усім, дорого сплатити за власну волю. Але не менш за волю важливі для цього кремезного чоловіка щастя своїх друзів, взаємодопомога, власна честь.

Ми не знайдемо в образі Котигорошка складних психологічних елементів, вагань, трагедійних ефектних монологів. Ця людина, здається нам, проста. Але
у ній позірній простоті ховається сила духу, чесність і прямота, невикривлені
життєві принципи.

Остап та Іван родом з одного повіту, навіть з близьких сіл Але головне — вони родом з одних і тих самих переконань, саме це їх об’єднує навіть білььше, ніж спільність малої батьківщини. Іван Котигорошко — життєлюб, але він дуже швидко стає не просто вдалим образом, наслідком літературного таланту письменника-творця, а ніби живою особою, тож ми хвилюємося за нього та поважаємо його, мабуть, так само, як поважали б живу, реально існуючу людину.

Іван Котигорошко не вагається, коли необхідно прийти на допомогу своїм друзям. Він готовий віддати життя за волю, але зізнається, що за друзів — хоч в пекло. Він прямо говорить, що йому не страшно вмерти, рятуючи близьким духом людей. Читач, долаючи хвилювання, викликане пригодницьким сюжетом, усіма небезпеками, що чатують на героїв, одразу замислюється: а чи таке саме ставлення до дружби маю і я? Чи стане в мене душевної сили, аби хоча б теоретично промовити такі слова? Ці роздуми необхідні й в будь-якому разі корисні. Не тільки питання волі, а й питання дружби, кохання, взаємодопомоги порушує Михайло Коцюбинський. Це справжня галерея людських характерів, тут є чого повчитись і про що подумати.

Мені симпатичний Іван Котигорошко своєю простотою, силою і — не доберу іншого слова — природністю. Його погляди на життя не продиктовані якоюсь високою філософією, вони не криються у красивих фразах. Складається враження, що він народився таким, тобто його життєва позиція закладена природою, саме таке ставлення до людей і до життя закладає природа у здорову людську душу… але чи виживе здорова душа у хворому, деформованому суспільстві? На жаль, або й собі деформується, викривиться, зрадить саму себе, або загине. Так і сталося з Іваном Котигорошком: він гине, але гине сміливо, гине, рятуючи своїх друзів, а разом з тим — рятуючи вічні цінності людських стосунків. Але він не зникає безслідно з цього твору, не зникає з серця Остапа, який пам’ятатиме свого вірного товариша. Не зникне Іван Котигорошко й з серця читачів, частина з яких, безумовно, матиме його за зразок краси і сили людського духу, природності та щирості





Схожі твори: