Головна Головна -> Твори -> Нелінійне письмо як атрибут літератури постмодернізму

Нелінійне письмо як атрибут літератури постмодернізму



Твір на прикладі творчості Милорада Павича. «Перший письменник третього тисячоліття», «Шахерезада XXI ст.» – такими епітетами характеризують літературні критики творчість сербського письменника Милорада Павича (нар. 1929 р.). Твори цього митця чи не найяскравіше вптілюють риси постмодернізму. Їм притаманні критичне ставлення до раціональних засад буття, розуміння неоднозначності та суперечливості світобудови, деструкція єдності, множинність як головна основа існування. У своїх творах М. Павич відмовляється від лінійного письма, при якому тексти зазвичай незмінні: вони охороняться, ніби музейні експонати, в них не можна змінити жодного слова, переставити місцями глави. Відкидаючи «монопольне право автора на істину», Павич своїми книгами запрошує читача до співтворчості, для чого широко використовує гру з текстом і читачем. Твори цього письменника, незвичні за структурою, можна читати як традиційним способом – з аркуша, гра  на комп’ютері.

Славу письменника першої величини, що відкрив нову главу в історії світової літератури, М. Павичу – відомому спеціалісту з класичної філології – приніс твір «Хозарський словник» (1983). Цей роман-словник, присвячений історії войовничого кочового племені, складається з трьох книг: Червоної книги (християнські джерела про хозарське питання), Зеленої книги (ісламські джерела про хозарські питання). Жовтої книги (єврейські джерела про хозарське питання), – кожна з яких у свою чергу, як будь-який довідник, складається зі словникових статей. У вказівках «Як користуватися словником» автор пропонує читачеві користуватися книгою на власний розсуд: чи то відшукувати потрібне ім’я або слово, чи то читати підряд від початку до кінця. Три книги словника – Жовту, Червону, Зелену – можна читати в будь-якій послідовності, спочатку одну, потім другу, а можна читати по діагоналі – порівнюючи статті із різних джерел про одні й ті самі події чи одних і тих самих історичних осіб. Таким чином автор пропонує величезну кількість можливих комбінацій статей, яку читач обирає сам.

У змісті роману «Пейзаж, намальований чаєм», який має підзаголовок «Роман для любителів кросвордів» подано вказівки автора «Як читати роман горизонтально», «Як читати роман вертикально». У цьому творі читач, варіюючи комбінації сегментів тексту, має змогу встановлювати нові зв’язки між ними, наповнювати їх новим змістом, змінюючи початок і кінець роману,  впливати на долю персонажів.

Роман «Останнє кохання в Константинополі» з підзаголовком «Посібник з ворожіння» складено з 22 (0-21) глав, що мають назви карт Таро. Цей твір – своєрідна романтична інтерпретація карт Таро, де кожна карта стала окремим оповіданням. Проте з Таро пов’язана не лише назва глав, а й їх послідовність: від того, як ляжуть карти, комплект яких включено до книги, залежить рух сюжету й характер розв’язки.Розкладаючи карти, читач бере безпосередню участь у створенні тексту.

Структуру ще одного роману – «Шухляда для письмового приладдя» –  його назва. Відмикаючи одну за одною шухляди, де зберігається пакунок поштових листівок, пасмо волосся, глиняна люлька, судовий журнал, читач потрапляє в дематеріалізований простір з численними лабіринтами з часом, спрямованим від смерті до переродження. Відтворюючи шлях, пройдений головним героєм, читач приходить до розуміння глибинного смислу роману.

У післямові до збірки оповідань «Російський хорт» Павич говорить, що два оповідання в ньому знаходяться у такому тісному взаємозв’язкові, що «на питання, поставлене в одному з них, можна одержати відповідь у другому, а прочитані разом вони утворюють третю історію». Даючи підказку, що одне із оповідань називається «Варшавський ріг», а питання, поставлене в іншому, звучить: «І хтось зараз забирає в мене мої спогади й присвоює їх собі?», автор пропонує тим, хто побажає, віднайти й об’єднати ці два самостійні оповідання. «Цю двадцяту історію в збірці із дев’ятнадцяти оповідань письменник дарує щасливому дослідникові», – говорить М. Павич. Важко відмовитися від щедрого дарунку співтворчості, і тому кількість шанувальників цього незвичайного митця весь час неухильно зростає.


Загрузка...



Схожі твори: