Головна Головна -> Твори -> Людина i рiдний край

Людина i рiдний край



Ми тут зросли, нам тут спiвали
Розмрiянi лiси й поля;
Ми тут жили i тут вмирали.
Це наша батькiвська земля.
(П. Карманський)

Задумаймося… Досить тiсний зв’язок iснує мiж людиною i природою. I людина, i рослина для того, щоб вижити, пускає глибоко свої коренi на тiй землi, де народилася й живе.

Для кожного з нас найсвятiшими є слова: мати, батькiвщина. Адже батькiвщина, на мою думку, – це не тiльки наша країна, а й рiдна домiвка, i те мiсце, де народився, вирiс, де вперше почув лагiдну мамину колискову, де минули найкращi роки твого життя, де ти вперше познайомився з iсторiєю своєї вулицi, мiста, краю, де призвичаївся до культурної спадщини i свято бережеш її.

Але в життi не завжди буває так, як цього хочеш. Бо життя прожити – не поле перейти. Воно постiйно вносить свої корективи. I хто знає, як складеться життя у майбутньому.

Але я переконаний, де б ти не жив, куди б не закинула тебе доля, отой солодкий та коханий дим рiдного краю має бути завжди з тобою. Менi здається, що мандрiвка в минуле, до рiдних батькiвських стежинок – це не мода i не забаганка, а людська потреба, яка освячується духовними витоками, громадянським обов’язком.





Схожі твори: