Головна Головна -> Твори -> Історичні романи В. Скотта, В. Гюго, О. Дюма

Історичні романи В. Скотта, В. Гюго, О. Дюма



Укладачі рекомендаційних каталогів групують книги з основних розділів навчального курсу (стародавній світ, середні і нові століття, російська історія), виділяючи в особливий список твори переглянуті, але не схвалені (див., наприклад, критико-бібліографічний покажчик «Про дитячі книгах»). Зрозуміло, ця паліативна міра не могла призупинити випуск явно непридатною для юнацтва історичної белетристики, просякнуту часто-густо реакційними політичними ідеями. До початку XX століття на читачів обрушилася справжня лавина всіляких історичних романів і повістей. Як рясно була представлена на книжковому ринку така літературна продукція, можна судити по довідниках. З усього цього потоку до наших днів втрималися лише деякі книги, які витримали перевірку часом і по справедливості визнані класичними.
До них відносяться в першу чергу (крім історичних романів В. Скотта, В. Гюго, О. Дюма, П. Меріме та інших авторів, про яких говорилося вище) романи і повісті Еркмана-Шатріана, «Марсель» Фелікса Гра, «Легенда про Уленшпігеля» Шарля Де Костера, «Спартак» Р. Джованьолі, «Овід» Е. Л. Войнич і деякі романи письменників слов’янських країн: «Фараон» Б. Пруса, «Хрестоносці» Г. Сенкевича, «Під ярмом» І. Вазова, «На світанку »Т. Їжака,« Псоглавци »А. Ірасека. У такій угрупованню творів є, звичайно, відома умовність. Народно-героїчна епопея Костера і роман Войнич про героїчну особистості мають свої жанрові відмінності. І все ж ми включаємо їх у цей розділ, оскільки і в тій і іншій книзі дотримана часова дистанція, соціально-історичний фон позначений досить чітко.
Підвищений інтерес у літературі та мистецтві до історичного минулого був викликаний не тільки необхідністю осмислити і популяризувати величезний фактичний матеріал, видобутий істориками, а й воскресити в пам’яті читачів героїчні епізоди боротьби народних мас за свободу і незалежність. Для прогресивних письменників це було тим більш актуально, що у Франції після розгрому Паризької комуни восторжествувала політична реакція; буржуазні історики фальсифікували революційні події і принижували їх значення в національній історії. В Італії, що звільнилася після довгої боротьби від австрійського панування, і в південнослов’янських країнах, що скинули з допомогою російських багнетів багатовікове турецьке ярмо, встановилася під егідою монархії влада буржуазії і великих поміщиків, які намагалися витравити зі свідомості своїх народів славні революційні традиції. Чаяли
державної незалежності і знайшли її лише в кінці 1918 року нинішні Чехословаччина та Угорщина, де прогресивні національні літератури розвивалися всупереч офіційній ідеології, нав’язаної династією Габсбургів.
Не випадково в цей період (особливо в роки революційного підйому) російська молодь зачитувалася романами та повістями з часів французької революції та національно-визвольних рухів різних народів. Разом з тим перекладалися і романи з неприховано шовіністичної тенденцією німецьких письменників Фелікса Дана (1824-1912), котрий оспівував завойовницькі походи гунів і древніх германців («Аттіла», «Боротьба за Рим», «Вірність до гроба»), Густава Фрейтаг (1816 – 1895) – із серії «Предки» і т. п. Слід зауважити, що в ті ж роки були популярні численні романи німецького єгиптолога Георга Еберса (1837-1898) з історії стародавнього і елліністичного Єгипту <«Дочка фараона», 1864; «Уарда », 1877-1881,« Серапіс », 1885;« Наречена Нілу », 1887;« Клеопатра », 1894), з історії Риму (« Імператор », 1881), німецького середньовіччя (« Слово », 1883;« Греден », 1899-1900) та ін Відтворюючи обстановку, звичаї, звичаї давно минулих епох, Еберс не скупиться на археологічні подробиці (звідси вираз – «професорський роман»). Його книги не відрізняються художньою глибиною, але написані жваво і до цього дня зберігають науково-пізнавальну цінність.
Сучасні рекомендаційні покажчики, складені стосовно до вимог радянської школи, включають і кращих іноземних авторів: М. Жітомірова. Що читати по історії школярам 5-7-х класів.


Загрузка...



Схожі твори: