Головна Головна -> Твори -> Квіти незнайомого мистецтва або як писати твір з китайської та японської поезії

Квіти незнайомого мистецтва або як писати твір з китайської та японської поезії



Гортаючи сторінки збірки старовинних віршів, ми завжди стикаємося з вічністю. Вже пройшли десятки і сотні років як розпалися імперії, перетворилися в пил наряди, зникли з лиця землі міста й цілі покоління, а до нас все ще доходять ліричні відгомони чиїхось сердець, переживань, почуттів, подій. Перевертаючи сторінки на нас, то повіє легкий морський бриз, то легкий аромат квітів, або запах соснового бору, ми чуємо крик улетающих журавлів, шум прибою, шелест трави. Китай. Він приніс нам не тільки шовку, порох, найцінніший фарфор. Це була грандіозна за своїми досягненнями імперія, і саме тут зародилася перша поезія. Перші поети династії Тан – Лі Бо, Ду Фу, Лю Юй-Сі. Сенс укладений у їх рядки – це сенс життя та існування, історія рідної землі, ода безмежної краси природи, і в той же час смуток про те, що вік людини так недовгий.
У першій поезії сходу описується вся різнобічність світу: і безмежне блаженство від його дарів, і світла краса природи, і легку посмішку над слабкостями людей, і сум осінніх дощів, і жалюгідну до болю і сліз картину самотності старості і осиротілого дитини, а головне, разюче єдність людей з природою.
Сумний квітка лотоса і згорьована людська душа – це образ єднання всього в цьому світі, а головне людини з природою, роздуми людини про нас самих як про частинці якогось грандіозного єдності.
Саме ці роздуми ми можемо знайти у творчості Басьо. Ціле десятиріччя він бродив по великої Японії. Він проводив ночі в полі, в покинутих будинках, у дворі монастирів, в печерах, в садах. Його багаторічний шлях став для нього джерелом натхнення, його робочим кабінетом. У його поезії, навіть в самих невеликих творах немає жодного зайвого слова, все лаконічно, але на диво точно. Буквально в декількох точно підібраних словах ми можемо побачити цілий світ. Побачити в крупиці цілий світ, у польоті метелики – порив почуттів, у скелі або квітці – серце людини, в сірості фарб – млосно печаль, саме такими ми бачимо хокку Басьо, вони як скам’янілі моменти історії. У них проноситься осіння печаль рослин, урочиста як наречена краса Землі, що перевершує навіть небеса, веселощі від зустрічі з одним. Всі ми з часом втомлюємося від міського життя, від сірості буднів, від техніки, інтернету і можливо навіть друзів (у всіх трапляється), я думаю, що варто взяти до рук книжечку Східної поезії, і ваша душа відразу заспокоїться, і наповниться умиротворенням ваше серце.
• Сполохнеться крильцями метелик, зашумить трава,
• заспівають цвіркуни, зажурчіт дзвінкий гірський струмочок …
• Пройде стомленість, метушня міста, в душі залишиться цілющий чари віршів, чари вічної, безмежної краси і мудрості.


Загрузка...



Схожі твори: