Головна Головна -> Твори -> Як ми з мамою відстали від поїзда (твір-розповідь на основі даного сюжету)

Як ми з мамою відстали від поїзда (твір-розповідь на основі даного сюжету)



Зміст: мати з дитиною їдуть у поїзді. Двадцять п’ятого зупинка на черговий станції. Пішли поласувати солодощами. Машина відправляється без них. Сприяння міліціонерів. Благополучний фінал. Для поїздки в гості до тітки, ми вибрали поїзд. Маму шалено засмутив той факт, що їхати потрібно було не менше доби. А я навпаки був дуже радий слухати ритмічні стуки коліс і вдивлятися в то не схожі один на одного, то однакові і нудні пейзажі за вікном. Крізь відкрите купейному вікно вривався тепленький вітерець. До дванадцяти годин в купе стало жарко, я попросив маму придбати пляшку води або морозиво на наступній зупинці. Мама глянула в розклад і жваво сказала, що на найближчій станції ми простоїмо майже півгодини.
На станції була величезна кількість продавців, що вони тільки не пропонували, але от маленьких холодильників для морозива ми ніде не помітили.
Але, врешті-решт, ми виявили в самому приміщенні вокзалу та морозиво і воду.
– У нас залишилося 7 хвилин, – повідомила мама, – підемо швидше.
На жаль, до того часу поки ми опинилися на пероні, нашого поїзда там вже не було. Це було неймовірно. І тільки десь далеко ще виднівся останній вагон нашого складу.
– Цього не може бути, – промовила мама, подивившись годинник, – потяг повинен був відправитися тільки через 4 хвилини. Підемо до чергового по вокзалу.
Я був вражений оперативності та узгодженості вокзальних робітників і співробітників міліції. Миттєво був налагоджений зв’язок з поїздом, виявилося, що і на самому справі в одному з вагонів немає жінки з дитиною. Пасажири підтвердили, що бачили як вони виходили, але з тих пір вони не поверталися.
• – Вам пощастило, – начальник міліції повідомив нам, – наступна станція знаходиться в двадцяти кілометрах звідси, і на машині, та ще короткою дорогою, ми приїдемо раніше вашої поїзда хвилини на дві.
І дійсно, нам ще довелося трохи почекати наш склад. Пізніше ми дізналися, що все це сталося через те, що провідниця не повідомила нам зміни в розкладі: потяг стояв менше, ніж повинен був. Ми подякували міліціонера і сіли в поїзд. Пасажири поїзда були раді нам. Чесно кажучи, ми перебували в шоці. І навіть через деякий час нам було не до розталого вже морозива, а ось мінеральну воду ми випили з задоволенням. Мені здається, що цей випадок ми з мамою не забудемо ніколи. Тепер провідниця буде більш уважна до своїх обов’язків, а ми в свою чергу будемо дізнаватися розклад прямо біля залізничних працівників.


Загрузка...



Схожі твори: