Головна Головна -> Твори -> Зображення величі і краси козацької звитяги у творчості Т. Г. Шевченка

Зображення величі і краси козацької звитяги у творчості Т. Г. Шевченка



Тарас Шевченко як істинний патріот свого народу пишався приналежністю до «країни козаків» і натхненно оспівав славнозвісне українське козацтво. Героїчні події і характери постають в історичній поемі Тараса Шевченка «Тарасова ніч» — розповіді про перемогу козаків на чолі з Тарасом Федоровичем-Трясилом над військом Конецпольського. Проте найчастіше в «Кобзарі» зустрічаємо узагальнений образ козака, який здебільшого виступає в ролі лицаря, захисника народу, його волі та православної віри. Завдяки цьому козаки і «добували славу», і вона ніколи «не вмре, не поляже».

Джерело сили козаків у любові до рідної землі, у вірі в Бога і високій моралі. Козак майже ніколи не плаче («Босфор зроду не чув козацького плачу»), але коли вже несила втримати сльози, то вони рясні і щирі. Козаки сильні духом, життєрадісні, а якщо журяться, то від того, що шляхтич «дуже звеселився» від безкарності. Козацтву притаманні безкорисливість («пішов козак з цього світа, все забрав з собою, тобто не нажив майна), волелюбність («на ґвалт України орли налетіли») і благородство.

У 1839 році Тарас Шевченко створив історичну поему «Іван Підкова». Як і Тарас Федорович із поеми «Тарасова ніч», Іван Підкова — особа історична: отаман Підкова стояв на чолі козацтва в його боротьбі з турецькими завойовниками. Озираючись на те, що «було колись — в Україні», поет наголошує:

  • Було колись добре жити
  • На тій Україні.
  • А згадаймо! Може, серце
  • Хоч трохи спочине.

Отаман Підкова, якому добре відома відвага козаків саме тоді, коли «Синє море звірюкою то стогне, то виє», вирішує, що час іти на ворога:

  • А нуте, хлоп’ята,
  • На байдаки! Море грає —
  • Ходім погуляти!
  • Кругом хвилі, як ті гори:
  • Ні землі, ні неба.
  • Сонце мліє, а козакам
  • Того тілько й треба.
  • Пливуть собі та співають…
  • Козаки знають, що отаман прийме найрозважливіше рішення. Тому й отаман довго розмірковує, перш ніж спрямувати кудись козацьку силу:
  • Похожає вздовж байдака,
  • Гасне люлька в роті;
  • Поглядає сюди-туди —
  • де-де буть роботі?

Прекрасні1 рядки твору, присвячені зображенню козацької відваги. Тарас Шевченко в «Кобзарі» не приховує від читача своєї захопленості запорозьким козацтвом, ідеалізуючи та наділяючи його романтичним ореолом. Український козак у Шевченка хоробрий до відчайдушності — «козацька воля гарцювала», козаки — це нездолання сила, вони, «як та хмара, ляхів обступили» і за народ і за віру православну проливають свою кров «живу», чисту», «святу». Описуючи козаків, автор не шкодує яскравих і теплих слів (козацькеє військо, «як море червоне», «орли сизокрилі»), «сіромаха», «мої діти», «хлоп’ята»). «Як рідну дитину», голубить поет своїм словом кожен образ козака.

До козацтва як уособлення лицарської звитяги та волелюбності Шевченко викликає симпатію і зовнішніми ознаками: козацькі клейноди — бунчук, булава; «вороний коник» — вірний товариш козака; «зброя золота» — «гострая шаблюка». Поет використовує традиційні козацькі форми звертання: пане-брате, панове-молодці, батьку-отамане, діти. Ці прадавні етичні норми варто відновлювати, бо вони наші, вкраїнські.

Козацтво в часи Шевченка вже було минувшиною, про що поет пише з сумом та болем: «Козачество гине — гине слава, батьківщина», «Не заревуть в Україні вольній гармати», «Де поділось козачество, червоні жупани?»

Шевченко прагне викликати в сучасників захоплення козацтвом, бажання скинути з себе рабські пута і відродити запорозьку звитягу і громадянську мужність. Велич і краса козацької звитяги, її ореол завжди буде нам сіяти у віках. Тії слави козацької вовік не забудем». На величних ділах козаків і треба виховувати ідеал воїна, громадянина, чоловіка взагалі.


Загрузка...



Схожі твори: