Головна Головна -> Твори -> Героїко-романтичний жанр у новели «Мати» та «Я (Романтика)»

Героїко-романтичний жанр у новели «Мати» та «Я (Романтика)»



Обидва твори — трагедійного звучання. Для новели «Мати» письменник вибирає іншу форму вираження. В ній наявний міфологічний струмінь. Навіть сам початок твору нагадує розлогий зачин народної казки: «Батько цих бойових хлопців помер дуже давно — так давно, що й не скажеш…» І сама характеристика образів теж іде від казки:

* «Як пам’ятають старожили, з батька був звичайний собі кравець і — можна сказати — надзвичайна людина». Саме так у народній творчості подається опис казкового героя: він звичайний, непоказний, але має щось і незвичайне. Таким є батько двох синів: «Ну, хто б, скажімо, наважився назвати його Тарасом Бульбою? Хто б ризикнув з цього сморчка зробити хоч би поганенького вояку?» Чи не дивно звучить його запитання до жінки: «А чи не думаєш ти, що з мене вийшов би непоганий кошовий отаман?»

Не став він кошовим отаманом, але будь-що захотів, щоб його сини стали справжніми лицарями, як у Гоголя, «За всяку ціну хотів кравець зробити зі свого любого сина (як і з другого сина) військову людину, й за всяку ціну хотів він бачити своїх синів на вороних кониках». Але, не маючи коштів, хоч і продав він своє майно, віддав старшого до гімназії, якому наказував: «Не забувай батьківського заповіту: як виростеш, синку, то, просю я тебе, піди ще ти до військової школи і причепи собі там блискучу шаблюку… щоб був ти мені, значить, як Остап для Тараса Бульби». Далі події розвиваються, як і в казках. Остап склав іспити до гімназії. Невдовзі кравець помер, полишивши матері з синами одні злидні: дві пари стареньких ножиць та поганеньку «швацьку машину». То ж меншому синові Андрієві довелося кидатя навчання та йти на роботу. «Таким чином, сама судьба повела двох братів по різних дорогах, і сталося так, як у сентиментальних народних казках: один завжди носив чистенький костюмчик та вже з дитинства мав зробитися негативним типом, а другий і не знімав засмальцьованої сорочки». Одного мати годувала «пахучими сосисками», щоб паничі не глузували в гімназії, а другий їв «чорний хліб з олією». І хоч боліло материне серце за меншим — Андрієм, але не хотіла забирати Остапа з гімназії. «В таких болях,— підсумовує автор,— ішли дні, місяці і, нарешті, роки. Над містечком пролітали весни, перельотні птиці та ще якісь невідомі вітри з невідомих країв…»

Побивалася мати над синами. А вони виростали і мужніли. Остап на материну ласку «відповідав ще більшою ласкою», обіцяв, коли вивчиться, «буде годувати свою матусеньку гарними цукерками», що ніколи вона «не буде так поневірятися». Але, як і в казках,— іншим зростав менший син: він «не нмів ласкатись, і ніколи не чула від нього теплого слова». Проте знала, що з таких мовчазних дітей «частіше за все ииходять гарні люди». Справді, такими бували брати в народних казках, такими бували і в реальному житті. Тільки в творі М. Хвильового події ЗОВСІМ по-іншому.


Загрузка...



Схожі твори: