Головна Головна -> Твори -> Микола Джеря — активний борець за волю

Микола Джеря — активний борець за волю



Поетична творчість І.Франка — видатне явище в українській літературі. Вона вражає як обширом та глибиною зображення життя й душі народу, так і своєю високою ідейністю та художньою досконалістю. Простотою і глибиною своєї поезії Франко був найближчий до Шевченка. Як і великий Кобзар, Каменяр говорив саму правду. «В пісні те лише живе, що життя дало», — проголосив письменник на початку своєї літературної діяльності, і його поетичне слово стало виразником громадсько-політичних ідеалів демократичної інтелігенції, зброєю у боротьбі за інтереси трудового народу, своєрідним щоденником життя великого поета.

Найвизначнішою у поетичній спадщині Франка є збірка «З вершин і низин». Вона поклала початок новому етапу в розвитку української літератури. З великою поетичною силою в нових історичних умовах у ній зазвучали революційні, патріотичні і викривальні мотиви, започатковані Тарасом Шевченком. У збірку «З вершин і низин» поет вклав весь жар свого гарячого серця, усю свою пристрасну любов до рідного народу. Ідейне багатство збірки відбиває духовне багатство нашого народу, який устами Франка сказав про себе вагоме слово: і про горє-біду, і про гнів-клекіт, і про надію-сподівання. На сторінках збірки ніби сам народ заговорив про своє нестерпне життя під гнітом експлуататорів, розкрив тайники своєї невичерпної сили й енергії, сміливо став на боротьбу з гнобительським ладом, сповнений віри у неминучу перемогу над ворогом.

Головний герой лірики І.Франка — незламний борець-революціонер.   Згадаймо   його   вірші   «Гримить»,   «Гімн»,   «На  суді», «»Каменярі. Особливо захоплюють своєю могутньою силою рядки з його «Каменярів»:

* Отак ми всі йдемо, в одну громаду скуті
* Святою думкою, а молоти в руках.
* Нехай прокляті ми і світом позабуті
* Ми ломимо скалу, рівняєм прав    * Николай Джеря – активный борец за волю
* М. Вороний — перший деклараторідей і форм українського символізму
* Хто украв щастя? Твір за драмою І. Франка «Украдене щастя»
* Явище українського футуризму

Хто не знає, що таке рабство, духовне й фізичне? Саме такими рабами й були кріпаки, які все своє життя працювали на пана в той час, коли їх власні сім’ї були під загрозою голодної смерті. Але були люди, які не мовчали, а сміливо підіймали свій голос проти знущань, проти жорстокої експлуатації. Такою людиною постає переді мною Микола Джеря. Автор тому і зробив його головним героєм, що має Джеря полум’яне серце, в якому знайшла собі місце воля до життя, воля до щастя.

Як красиво завжди починається життя: які мрії, які надії, які сни! Так було і з Миколою. Заснув ніби ненадовго та й почув крізь сон пісню, яка здалась йому «якимсь дивом». Згодом ця «пісня» вилилась у прекрасне кохання, яке проніс Микола Джеря через усе життя, кохання до простої дівчини Нимидори. Жнучи поряд з Миколою панське жито, вона розповіла йому про свою сумну сирітську долю, про важку роботу в наймах та на панщині. Жалібна розповідь дівчини викликала в молодого Джері глибоке співчуття до знедолених, запалила в ньому гнівну ненависть до кріпосників. Одружившись з Нимидорою, Микола починає задумуватися над своєю долею. Йому дуже хочеться, щоб його дружина була щасливою, щоб обоє вони працювали на себе, а не на пана. Але надій на краще у кріпаків не було. Безвихідь становища шо готувала Миколу до відкритого протесту, до рішучих дій. На жнивах, відробивши панщину, Джері, всупереч розпорядженню осавули, пішли жати своє жито. Ця непокора викликала конфлікт: «Осавула замахнувсь на Миколу нагайкою», а Микола погрозив йому серпом. За розпорядженням поміщика Миколу та його батька відшмагали різками й посадили в «холодну». До того ж, осавула вдарив Нимидору за те, що вона на третій день після пологів не вийшла на панщину. «В Миколи запеклось серце, а в душі заворушилась думка помстити за себе, за батька, за Нимидору». А тут ще й батько помер, а платити подушне за нього треба. Немає звідки чекати допомоги кріпаку!

Під час жнив Микола знову виступає на захист кріпаків, радить їм не йти на «згінні» дні, а збирати свій хліб, підбурює односельчан не йти на малий сніп жати в пана. Разом зі своїми однодумцями він мстив осавулі за його доноси та наклепи панові. Лупцюючи його киями. Микола зі злістю приказував: «Оце тобі за пана, а це — за панію, а це за панщину…» Сутички Джері з паном стають все напруженіши-ми. А коли бунтарі довідалися, що Бжозовський збирається віддати їх у москалі, вони вирішують втекти від поневолювача. Рішучий протест Миколи проти гноблення ніби пробуджує однодумців до відкритих дій. У ту ніч. коли вербівчани тікають з села, на панському току спалахують скирти жита і пшениці. Яскраве полум’я, що освічує шлях втікачам, символізує собою незбориму стихійну силу, спроможну все змести на своєму шляху.

Спочатку Микола зі своїми друзями за мізерну платню працюють на стеблівській сахарні. Вже через рік важка праця, недоїдання та журба глибоко позначилися на Джері:  «Він так помарнів і змінився на обличчі, що його трудно було впізнать». Але впізнає його пан Бжозовський, який приїхав шукати втікачів. Тут Микола ладен піти на все, бо тільки ненависть живе в його серці; він вже не боїться відкритись панові і наказує світити світло: «Будемо гамселить при світлі… що Бог дасть!» Стільки ненависті накопичилось в його душі, що Микола зі злістю розбиває золотого годинника, що його забув пан. Тут Джеря — вольова, чесна людина, в якій кипить люта стихійна ненависть до всього панського.

Умови праці на сахарні в черкаського професора Бродовського були не кращі, ніж у Стеблеві. А як годували! Від такої їжі помер вербівчанин Петро Кавун. Джеря закликає бурлаків не миритися з порядками на сахарні. Бурлаки побили вікна в будинку посесора, а Микола хотів навіть побити Бродовського. Знову Микола бунтує, ненавидить. Це вже відчай…

Довелося вербівчанам тікати. Бурлацька доля загнала їх у Бессарабію. Там вони почали працювати в риболовецькій ватазі Івана Ковбаненка. Проте й тут бурлаки не мали спокою: поліція робила облави на втікачів, і їм доводилось ховатися. У ботютьбі проти насильства і кривди Микола Джеря загартував свій характер. Навіть на суді над спійманими кріпаками він тримається гордо і незалежно: «Його не зігнула недоля й тяжка неволя». Мені здається. таку людину ніщо не може зламати!

Коли було оголошено про скасування кріпаччини, Микола повернувся додому, але не застав уже в живих ні дружини, ні матері. Але й це не змогло вбити його бунтарський дух; і після реформи Микола Джеря палко виступає проти панства. Він викриває шахрайські вчинки волосного голови і ломагнеться, шо того знімають з посади. Також закликає селян не брати поганих земельних наділів, не сіяти їх: «Хто посіє хліб, той буде зрадником громаді», — радить наполягати на поверненні громадських садків, які привласнив пан. Але й тепер Миколу садять у «холодну». Обурюється Джеря: «От тобі й воля!.. І нащо було вертатись у цей проклятий край!»

В образі Миколи Джері втілено великі духовні сили народу. Але, на мою думку, хоч би яким волелюбним не був Микола, хоч би яким бунтарським не був у нього характер, він нічого не міг зробити сам, без допомоги людей. Потрібно було переходити від стихійної до організованої боротьби, згуртувати людей. А до цього, я вважаю, Микола Джеря ще не «доріс», тому його мрія про щастя поки що була нездійсненна.
* І щастя всіх прийде по наших аж кістках.

Девізом цих борців-революціонерів, яких вивів І.Франко у поезії, як і самого поета, були знамениті рядки з його вірша: «Лиш боротись — значить жить…» Мотиви викриття тогочасного ладу прозвучали у збірці « З вершин і низин», яка піднесла українську політичну лірику на новий, вищий щабель Книга відзначається різноманітністю жанрів, високою художньою майстерністю, глибокою народністю, багатством ритміки, інтонацій і мелодики.

Славетний Іван Франко також великий майстер інтимної лірики. Збірка «Зів’яле листя» своєю красою, глибоким почуттям і сердечністю належить до найкращих зразків світової поезії. Збірка вразила мене великою внутрішньою силою ліричного чуття, багатством змісту, мінливістю настроїв і тонкою грою емоцій.

Поезія «Чого являєшся мені у сні» є однією з найкращих у збірці. Ліричний герой із сумом запитує свою долю, чого ввижається йому уві сні образ коханої дівчини і тривожить зранене любов’ю серце. Він щиро кохає свою милу, хоч вона й згордувала ним. Довга розлука посилила в його серці пекучий біль, але не погасила вірного кохання. Свою безнадійну любов, страждання й журбу переливає він у сумні пісні:

* В житті ти мною згордувала,
* Моє ти серце надірвала,
* Із нього визвала одні
* Оті ридання голосні — Пісні

Рядки цієї поезії, цієї сердечної сповіді Франкової душі кожен раз зачаровують і хвилюють мене. А які ніжні почуття, який трепет серця збуджують такі прекрасні поезії, як «Я не тебе люблю», «Червона калина, чого в лузі гнешся?» Як тонко, як ніжно і поетично оспіваз поет красу коханої дівчини, невгасиму любов до неї:

* Я понесу тебе в душі на дні
* Облиту чаром свіжості й любові
* Твою красу я переллю в пісні,
* Огонь очей в дзвінкії хвилі мови,
* Коралі уст у ритми голосні…

Так, І.Франко — геніальний поет. Я бачу його поряд з найвидатнішими світовими майстрами поетичного слова. Читання віршів великого Каменяра — це завжди насолода, це урочисто-святковий настрій, це хвилини духовного зростання і самовдосконалення, прилучення до чарівної краси, „ до всемогутньої поезії, яка виховує в нас палку любов до рідного краю, повагу до інших народів, допомагає нам жити, боротись, творити добро і красу.


Загрузка...



Схожі твори: