Головна Головна -> Твори -> Поєднання реального і фантастичного в повісті Г. Квітки-Основ’яненка «Конотопська відьма»

Поєднання реального і фантастичного в повісті Г. Квітки-Основ’яненка «Конотопська відьма»



Вже багато років немає поряд з нами великого майстра пера Г. Квітки-Основ’яненка. Але як не дивно, твори його живуть, знайомлячи нас з життям українського народу. Чудовим прикладом цього є його повість « Конотопська відьма», в якій дуже широко використано гоголівський прийом переплетення реальності з фантастикою, що джерелом своїм має виплекані народом легенди, фольклор. Так» кілком у плані реалістичного змалювання життя висміяно побут українського панства XVII століття: недоумкуватість, паразитизм, зневагу до людей, хитрощі, шахрайство, знущання над народом.

Микиту Уласовича Забрьоху настановили сотником за спадком, бо його батько був дуже шанований усіма в Конотопі. Та коли старий Улас Забоьоха справді діло робив, то син його Микита видався лінивим, п’яницею, ні до чого не здатним. Він усі спхіави передовірив писарю Пістрякові, не криючись перед ним у неуцтві: «Ліків більше тридцяти не знаю. Лічи сам і роби, як знаєш, ти на те писар; а я усе опісля підпишу, бо я на те сотник, щоб не лічити, а тільки підписовяти». Коло інтересів у пана сотника дуже обмежене: добре поїсти, попити, поспати, що він і виконує з усією ретельністю. Коли надходить час обідати, то вже ніяка сила не може втримати його, навіть топлення відьом, яке так його тішило. Ще уподобав він собі гарну дівчину Олену хорунжівну, але так сватався до неї, що вона поспішила винести йому розкішного гарбуза.

Писар конотопської сотні Пістряк намагається хитрощами зіпхнути Забрьоху з сотенства, щоб самому зайняти його посаду. Він вважає себе набагато письменнішим від сотника, бо читає в церкві по закладках «Павла-чтения», та однак і ця невелика мудрість часто зраджувала йому, бо він майже ніколи не буває тверезим. Говорив він завжди піднесеною мовою, пересипаною церковнослов’янізмами, щоб замаскувати недолугість свого розуму, примусити народ виконувати безглузді накази. Обидва — Забрьоха і Пістряк презирливо ставляться до людей, а це вже типові риси правителів-панів та начальства.

Звідки ж починається фантастичне? Тупоумний п’яниця Пістряк не може долічитися одного козака, а сотник Забрьоха висміює його при козаках. Ображений писар вирішив помститися. Коли Забрьосі надійшов наказ вирушати з сотнею в похід, Пістряк радить не виконувати цього наказу, а зайнятися винищенням конотопських відьом, що «вкрали дощ».

І ось нарешті з’являються перед нами «відьми». Більшість з них — звичайні жінки, яких «котру втопили, а котру відволодали». Але справжню відьму все ж таки знайшли. Це Явдоха Зубиха, яка не тонула. Нав’язали на Зубиху каміння пудів з двадцять, а вона не тоне. «Повелів Ригорович піймати у воді відьму Явдоху, так де! Хлопці човнами її і не здоженуть, і вірьовками накидають, так усе нічого; так прудко плава, як тая щука…» Ледве вдалося Зубиху спіймати, а потім ледве вибити, бо напустила на людей вона мару.


Загрузка...



Схожі твори: