Головна Головна -> Твори -> Причини популярності інтимної лірики В. Сосюри

Причини популярності інтимної лірики В. Сосюри



Інтимна лірика В. М. Сосюри — це найбільша частина його поетичної спадщини. У кожному вірші, навіть мініатюрі інтимної лірики поета звучить щось особливе: і величне, і щире, і ніжне, задушевне. Звучить те велике почуття, що вкладається в маленьке слово — люблю. Мабуть, не знайдеться нікого, хто прочитав і не запам’ятав би цих натхненних рядків:

* …Так ніхто не кохав.
* Через тисячі літ
* Лиш проходить подібне кохання.
* В день такий розцвітає весна на землі
* І земля убирається зрання…

Про те, як впливала поезія В. Сосюри на слухачів, згадує А. Малишко:

«Вже… коли закінчилася Вітчизняна війна, нас запросили виступити в госпіталі, де лікувалися фронтовики. Поїхали ми втрьох: В. Сосюра, О. Вишня і я. Була тепла рання осінь, і слухачі, на милицях, перемотані білими бинтами, влаштувалися великим напівколом на галявині в лісі. Вишня читав свою знамениту «Зенітку»… Потім читав Сосюра. Злегка нахиливши голову, заклавши долоні за спину, він лагідним, співучим голосом почав переказувати, який він ніжний і тривожний, немов осіння земля, і як «вечір упав на коліна, руки простяг золоті», отам, де «холодом запахли трави», і як старенька мати «зняла з своїх дітей дукатики й’хрести». І в цих суворих людей, що сиділи тут у лісі поранені і люто попечені вогнем… скупі сльози повзли по щоках, і стиснуті губи затаїли страждання. Голос поета якось дивно задзвенів, затремтів — і раптом обірвався. Сосюра прикрив обличчя рукою і сів. Настала тиша, якій не потрібні оплески. А потім люди на милицях збуджено загомоніли, обступили поета, обнімали йо.го і просили читати ще й ще».

Мов світлі джерельні струмки, ллються поетові співи про своє закохане серце.

Зразком інтимної лірики Сосюри є також славнозвісна поезія «Коли потяг удаль загуркоче…», написана 1926 року, Згадки про зустрічі і розлуки — це хвилюючі сторінки життя кожної людини. Одну і таких сторінок розкриває Сосюра у цьому вірші. Кожному на віку доводилось щось подібне пережити. Ось чому поезія так припала до душі читачам. До особистих переживань поет приєднує громадянський мотив:

* Я казав, що вернусь, безумовно,
* хоч і ворог — на нашій путі…
* Потронташ мій патронами повний, тихі очі твої золоті…

Це золотий спомин душі. Він дорогий ліричному героєві, як дорогі й рідні такі ж спогади тисячам юнаків, що розлучались із своїми коханими і йшли на боротьбу за всенародну справу. Особисте щастя неможливе без шастя всього народу — таку думку стверджує поет у вірші. У ліричній літературі «Білі акації будуть цвісти», як і в попередніх віршах, поет виявляє глибокі інтимні почуття до своєї подруги. Цвітіння акацій — чарівна, духмяна пора весни. Вона полонить душу, викликає любов до природи рідного краю. Ліричний герой вірша захоплюється красою життя. «Істинне тільки те, що прекрасне», — говорив О. Довженко. 1 Сосюра знаходить те прекрасне всюди: в пейзажах Батьківщини, у співах соловейка, у зустрічах з нареченою:

* Солодко плачуть в садах солов’ї, так, як і завжди, незмінно…
* В тебе і губи, і брови твої, як у моєї Вкраїни.
* Яке незвичайне порівняння!

Під впливом відомої народної пісні написана поезія «Васильки». Це невеличка, в дванадцять рядків мініатюра-роздум про вічну красу життя. Порівнюючи очі коханої з квітами, ліричний герой роздумує: Одсіяють роки, мов хмарки над нами, І ось так же в полі будуть двоє йти, Але нас не буде. Може, ми квітками, може, васильками станем — я і ти. У вірші нема суму, що таке недовговічне людське буття. Автор оптимістично, філософськи дивиться на прийдешнє, коли інший далекий поет, «сповнений привіту, з рідними очима порівняє нас». Така діалектика життя. До останніх років В. Сосюра залишався таким ніжним ліриком. Про це свідчить його вірш «нехай сивіє в мене волос», написаний в 1962 році.

* Нехай сивіє в мене волос
* І в зморшки криється рука —
* та тихий мій ліричний голос
* не замовка, не замовка.
* Хай дальніх днів, минулих, милих,
* я не верну до себе знов,
* але в крові моїй і жилах
* не погаса моя любов.

Ліричний герой віршів Володимира Сосюри — це полум’яний патріот, людина з глибокими і сильними почуттями, і саме це так приваблює до його творів молодь, саме тому так багато віршів Сосюри вивчають напам’ять і декламують не тільки на вечорах самодіяльності, але просто й так, у невеликій компанії.


Загрузка...



Схожі твори: