Головна Головна -> Твори -> Людська доля та любов до рідної землі у творчості А. Малишка

Людська доля та любов до рідної землі у творчості А. Малишка



Андрій Малишко — поет, схожий на птицю, яка, злетівши в небо, поглянула на землю і зойкнула від здивування, раоості й розпачу. Сергій Воскресенко Від полудня свого віку поет прямував «Дорогою під яворами», яка вивела його на безмежний шлях. На тім шляху він не раз прислухався до живого голосу землі, він ще не раз заглядав у душу свою і проспівав на повний голос гімн людині, прославляючи її геній, труд і вічну правду.

Гімн людині, її долі… Людська доля… Хто її збагне? У кожного вона своя, неповторна, як неповтої ‘а і у героїв Малишкових творів: безрадісна, злиденна, трагічна. Такою вона була і у бригадира Хоми Метелика у поезії «Урожай». У центрі — образ простого колгоспника, через зображення його життя поет розкриває долю всього українського народу, минуле України. Тяжким було воно у поліського наймита. Селянські злидні змальовано у вірші за допомогою влучної літоти;

  • У тебе що? В долоні дві зернини,
  • На зуб надкушені, увесь твій урожай!

Тож не дивно, що народ повстав, не витримавши тяжкого лихоліття. Приходять нові часи, часи мирної творчої праці. Змінюється і життя. У картинах урожайного поля вчувається присутність людини, яка, власне, й заквітчала землю красою врожаїв. У картинах багатого врожаю оспівана щаслива хліборобська доля. Із поезії Малишка постають герої, яким розбила долі війна. «Ти мене накличешся ночами…» — послання до коханої чи дружини. Вірш написаний у тяжку годину війни, коли про зустріч годі було й мріяти. І залишились довгі дні очікування бодай звістки від дорогої людини

  • Ти мене накличешся ночами,
  • Несучи розлуку за плечами,
  • І навиглядаєшся одна.

Надійшла розлука, та не вмерла надія зустрітися, хоча й «віють вітри перехресні й зустрічні».

Світла радість надій — лейтмотив багатьох ліричних поезій Андрія Малишка. Так, він хотів бачити людину щасливої долі. Але в кожного вона різна. Людське життя безперервне. Життєва дорога пс повертається назад, а проходить через її серце і кує долю. І якою вона буде, залежить від тієї стежини, по якій кожен має пройти гідно. Поет не закликає безбач кидатися в далекі світи у погоні за примарним щастям, щоб потім каятися, шкодувати, марити в снах і наяву за батьківським порогом і стежиною, «дощами митою, перемитою» — тією, що в’юниться «між круглих соняхів» і веде на батьківщину…

Любов А.Малишка до України виростає з його ніжної синівської любові до свого роду, рідної землі. Це провідні мотиви творчості поета. У своїх творах Малишко багатими гранями розкрив нероздільне поняття Батьківщини і землі. В одному вірші вона постає, як земля-зореносиця. Повноцінне життя неможливе без усвідомлення Батьківщини. Людина повинна знати духовні витоки свого народу, його минуле, без якого немає майбутнього. Історія нашого народу трагічна, бо знала не тільки блискучі злети, а й тяжкі падіння, поневолення. Та Україна оживала, піднімалася з руїн, як неопалима купина, хоч і випила повну чашу страждань. Життя і творчість А.Малишка були зразком відданого служіння поета своєму народові, Україні. «Одні зникають з життя тому, що їх просто руйнують хвороби, другі не згоряють, як бійці в атаках, падають, спалені на тяжких безустанних вогнях своєї праці й творчості «Він згорів дочасно, упав на півшляху, залишивши нам золоті розсипи поезії», — писав про нього О.Гончар.


Загрузка...



Схожі твори: