Головна Головна -> Твори -> Твір на тему: Туга за Україною у поезіях Т. Шевченка

Твір на тему: Туга за Україною у поезіях Т. Шевченка



Ім’я видатного українського Кобзаря — Тараса Григоровича Шевченка — відоме далеко за межами України. Він. як дійсний патріот своєї Вітчизни, був завжди разом з нею. навіть тоді, коли був далеко від неї. Думки Кобзатзя летіли до рідної неньки, намагаючись     хоч  чимось  їй допомогти,  їй, скривдженій та знедоленій. Немає волі на Україні, забулася козацька слава — ось шо бентежить Таоаса Шевченка. І шле він на рідну землю свої думи, свої «квіти»: В України ідіть, діти. В нашу Україну, Попідтинню сиротами. А я — тут загину.

(«Думи мої, думи…») Тужить Кобзар за своєю ненькою, бо Батьківщина — єдина у світі, і її неможливо забути. Але не все спокійно на Україні, «у тім раї»:

  • Латану свитину з каліки знімають,
  • З шкурою знімають, бо нічим обуть
  • Княжат недорослих: а он розпинають
  • Вдову за подушне, а сина кують…
  • («Сон» )
  • Як тяжко і гірко пе бачити справжньому синові
  • України! Плаче він від того, шо забуває український
  • народ й історію свою, і культуру, і мову; замість
  • цього хоче стати подібним ло «московів»:
  • Україно! Україно!
  • Оце твої діти
  • Московською блекотою
  • В німецьких теплицях
  • Заглушені!.. Плач, Україно!
  • Бездітна вдовице!
  • («Сон»)

Закликає Тарас Шевченко стати вільними, незалежними, прислухатися до плачу рідної неньки. Перебуваючи у казематі і далеко за межами своєї Батьківщини, завжди лине він думкою до неї, тужить і плаче, розуміючи, як тяжко їй зараз доводиться, позбавленій волі. Ми ніби чуємо і стогін України під ярмом — панським та московським, — і стогін самого Кобзаря:

  • Подивіться на рай тихий,
  • На свою Країну.
  • Полюбіте щирим серцем
  • Велику руїну.
  • Розкуйтеся, братайтеся!
  • («І мертвим, і живим…» )

Адже Україна — єдина у світі, і не знайдемо ми ніколи нічого кращого, ніж її зелені садочки, ніж її веселі річки. Все це — вона, рідна мати, заради якої можна навіть віддати життя. Кожна країна має свої здобутки, свої ідеали. Люди усіх країн спілкуються між собою, беруть краще з культури, мистецтва, технологій, але ж не потрібно сліпо поклонятися всьому, що мають інші країни, адже Україна та українці — це самостійна нація, у якої є чудове мистецтво, перш за все пісенне, є своя історія, хоч страшна, навіть трагічна. Тому й радить Великий Кобзар:

  • Учітесь, читайте,
  • І чужому научайтесь.
  • Й свого не цурайтесь,
  • Бо хто матір забуває…
  • Того Бог карає.
  • І немає злому
  • На всій землі безконечній
  • Веселого дому.
  • («І мертвим, і живим…»)

За такою Україною, вільною, незалежною, тужить Тарас Шевченко, де усі люди будуть братами, де будуть розуміти один одного так, як було колись. І тоді прийде нове життя, щасливе, радісне, «оживе добра слава», і буде «сім’я велика»; і в цій «сім’ї вольній, новій» житиме вічно ім’я великого українського Кобзаря. Тарас Григорович Шевченко вірить у те, що Україна порве «кайдани» неволі, «окропить» волю «вражою злою кров’ю, стане рівною з іншими країнами, і «забудеться срамотня давняя година», тому й кличе:

  • Обніміться ж, брати мої,
  • Молю вас, благаю!
  • («І мертвим, і живим…» )




Схожі твори: