Головна Головна -> Твори -> Тема твору Переродження Скруджа

Тема твору Переродження Скруджа



Твір за повістю Ч. Дінненса «Різдвяна пісня…». Напередодні Різдва по вулиці йде людина. Зустрічні собаки, пригнувши голови, намагаються непомітно прослизнути мимо. Здавалося б, це люди повинні лякатися собак, а тут все навпаки. Перехожі, що зустрічаються з ним, не піднімають, як заведено, капелюхи над головою, щоб привітатися, не бажають щасливих свят, благополуччя. Вони теж намагаються швидше розминутися з цією людиною. Ім’я цієї чудернацької людини Скрудж. «Це був кремінь, а не чоловік. Потайний, відлюдкуватий, самітний – він ховався, немов слимак у мушлю…» І до оточуючих, і до тих, хто допомагав йому у комерційних справах, Скрудж ставився без співчуття, вони його дратували. Скрудж був до всіх байдужим, зневажав, і головною метою життя вважав наживу.

Невтримна пристрасть Скруджа до грошей робила нещасним як його самого, так і його оточення. Але про те, що він нещасна людина, Скрудж дізнався тільки тоді, коли за велінням Долі його відвідав Дух Минулого Різдва. Скрудж побачив себе дитиною, самітним хлопчиком, який сидів за нефарбованою партою у довгій кімнаті з голими стінами усіма забутий. Потім цей хлопчик відчув радість зустрічі з сестрою, яка йото любила. Вже заміжньою жінкою сестра померла. Залишився небіж. Потім він побачив себе зрілим чоловіком. Поруч з ним – «чарівна молода дівчина в жалобі». її присутність дозволила Скруджу подивитися на самого себе збоку. І він зрозумів, що зробило нещасним і його, і тих, хто був поруч. Дівчина чітко сформулювала його проблему. Скрудж молився єдиному богові – грошам. Переродження Скруджа відбувається після зустрічі з Духом Теперішнього Різдва і Духом Майбутнього Різдва, особливо після того, як Скрудж побачив свою могилу. Як його згадуватимуть люди? І тут доречно згадати такий епізод. Святкуючи Різдво, його небіж і небога згадують Скруджа, який нехтував святами, «його багатство не йде йому на пожиток. Воно й людям не приносить добра, і його не втішає…» А проте люди ставилися до нього без злоби, вони його жаліли, співчували і, промовляючи Різдвяні тости, бажали Скруджу добра.

І як же було не відповісти добром на добро? Поки Скрудж мандрував з Духами у часі, у нього боліла душа, він страждав, плакав, мабуть, уперше у дорослому житті так плакав… Поступово Скрудж перероджується. І вже не дивно, що він без вагань підписує папір на благодійність – ще недавно це було б неймовірно. Скрудж відправляє Бобу Кретчиту велику індичку, причому «від захоплення так і зайшовся сміхом. Ото вже він буде голову ламати – хто це йому прислав…» Цей епізод свідчить, що Скрудж творить добро не про людське око, а за велінням душі.

Може, кожній людині не завадило б час від часу здійснити подорож у своє минуле, щоб краще зрозуміти себе теперішню. А я думаю так: джерело добра шукайте у дитинстві.

 





Схожі твори: