Головна Головна -> Твори -> Твір на тему: внутрішній світ Платона Симиренко

Твір на тему: внутрішній світ Платона Симиренко



Серед людей переважають ті, без кого епоха могла б спокійно обійтися. Нічого важливого вона б не втратила. Але, на щастя, є й такі, які стають її творцями, її суттю. Саме за ними історія звіряє свої емоції, помисли і діяння. Такими людьми були перші в Україні підприємці-цукрозаводчики Платон Симиренко та Кіндрат Яхненко. Вони утворили фірму, яка протягом багатьох років дбала про простих людей-бідняків.

Не дивно, що Тарас Шевченко високо оцінив діяльність цих людей. Перш за все, вони були близькими йому за духом. Кріпаки, як і великий поет, Яхненки і Симиренко, ставши підприємцями, не забули про потреби бідного народу. Вони піклувалися про своїх робітників, дбали про їхнє здоров’я, давали можливість селянським дітям отримати освіту. Як і Т. Шевченко, цукрозаводчики стояли “на сторожі малих отих рабів німих”.

Великий Кобзар, на мою думку, так високо оцінив діяльність братів Яхненків та Симиренка тому, що вважав їх справжніми патріотами своєї держави. Вони дбали про розвиток культури та освіти; не зважаючи на заборону, не тільки між собою говорили українською, а й діловодство провадили рідною мовою. Підприємці були відомими меценатами. Саме завдяки їхнім коштам побачив світ “Кобзар” Т. Шевченка (останнє прижиттєве видання), який безкоштовно поширили серед робітників і селян. Василь Симиренко, внук першого цукрозаводчика, фінансував видання газет і журналів, на власні кошти організував видавництво “Вік”.

Це були люди з багатим внутрішнім світом, прагненням робити добро, працювати на благо своєї держави. Вони не боялися постійного натнду царської охранки, шантажу, крадіжок, репресій — усіх тих заходін, до яких вдавалася поліція, щоб знищити сильних духом меценатів. Приємно зазначити, що і наша епоха славна подібними людьми. Серед них — Петро Яцик, який зробив найбільші пожертвування у фонди “Енциклопедії українознавства”. Пан Петро дав мільйон доларів для центру історії України при Альберт-ському університеті. Саме цей відомий меценат запропонував проводити в Україні щорічний конкурс знавців української мови, в якому брали участь і мої однокласники.

Я хочу назвати також імена Омеляна і Тетяни Антоновичів, які заснували доброчинну Фундацію, що присуджує почесні премії в різних галузях україністики і художньої літератури як в Україні, так і за кордоном. Вони є постійними жертводавцями українознавчих програм. Українські меценати, покладаючись на Бога і відкриваючись Йому душею, невтомно працюють для блага своєї держави, сприяють розвиткові української культури.


Загрузка...



Схожі твори: