Головна Головна -> Твори -> “Тема війни” – твір “Пам’ять про війну”

“Тема війни” – твір “Пам’ять про війну”



Скільки війною зачеплена
Сєдих і дитячих голів?!
Ми про війну цієї знаємо
Лише за розповідями батьків.
Я народилася у щасливе, мирний час, але я багато чула про війну, адже горе і біда не обійшли стороною і моїх рідних і близьких. Рідний брат моєї бабусі Альоша загинув у тисяча дев’ятсот сорок другому році, а йому ж було всього вісімнадцять. У самому пеклі війни по-бували мій прадід і обидва дідусі.

Свого діда Івана я знаю лише з розповідей свого тата, який дбайливо зберігає його орденська книжка і фронтові реліквії.

Мій дід, шмаркач Іван Семенович, у березні тисяча дев’ятсот сорок першого року дос-навмисне склав іспити за курс середньої школи і вступив до Казанське танкове училище, а через три місяці почалася війна. Потім її назвуть Велика Вітчизняна. Так і не довчившись у військовому училищі, він у званні молодшого лейтенанта був направлений на Сталінградський фронт командиром танкового взводу.

Місто Сталінград вистояв у жорстокій сутичці з фашистами. Там прийняв перший бій і молодший лейтенант шмаркачів Іван. У Великому битві на Курській дузі він вже командо-вал танковою ротою. Що таке Прохорівське бій, ми знаємо по уроках історії. А за спогадами мого дідуся – це була сталева м’ясорубка. Крізь щілини оглядові нічого не було видно, і, якщо в полі зору потрапляв хрест, намальована на броні німецького танка, то тут же стріляли.

У цій битві дід підбив німецький танк і самохідку. Його представили до ордена Червоного Прапора, але отримував він цей орден вже після госпіталю, тому що відразу після Прохорівки танкову дивізію, в якій він служив, перекинули під Харків на допомогу Степовому фронту. І на марші танкова рота дідуся наткнулася на засідку. Першим був підбитий головний танк командира роти, тобто мого діда. З палаючого танка його витягнув заряджаючий Ковальов, визначив його в медсанбат.

Отямився дідусь тільки через місяць у Челябінську. Потім лікування … І знову – в бій. Медалі, якими він був нагороджений, говорять про його бойовий шлях. Медаль “За визволення Варшави” – за бої на території Польщі. Другий орден Червоного Прапора – за три танки і дві самохідних артилерійських установки. Медаль “За взяття Берліна” командир танкового батальйону шмаркачів Іван отримав після того, як розписався на стінах Рейхстагу. Потім визволення Праги.

За роки війни мій дідусь палив фашистські танки, але й сам не вберігся: сім разів го-рел. Був поранений. Контужений. І дуже шкода, що не дожив до наших днів. Пройшовши всю війну, він трагічно загинув у мирний час. Дуже шкода, що розповіді про його бойовий шлях доходять не від нього, а зі спогадів рідних і близьких.


Загрузка...



Схожі твори: