Головна Головна -> Твори -> П’єса «Міщани» – Горький – твір

П’єса «Міщани» – Горький – твір



Чоловік повинен знати,
що йому потрібно робити в житті …
– А. .. Ніл – знає?
Він знає!

М. Горький

П’єса Олексія Максимовича Горького “Міщани” – не просто дебют письменника в драматургії, – нею відкривається нова суспільно-політична лінія “, – писав видатний режисер К. С. Станіславський.

П’єса починається багатозначною діалогом Тетяни і Полі про героя. Поля, слухаючи читання Тетяни, зауважує: “А я б такого не полюбила … ні! Похмура він … І все скаржиться …

Невпевнений тому що … Чоловік повинен знати, що йому потрібно робити в житті … “Тетяна (неголосно). А. .. Ніл – знає? Поля (впевнено). Він знає!”
“Він знає!” – Ось що почув російський читач і глядач після сумно-ліричних монологів чеховських героїв про безвиході сьогодення і про далеке прекрасне майбутнє, до якого вони не відали шляхів. Ніл постав як живе уособлення майбутнього, наблизивши його, змусивши повірити в його реальність. Драматург створив героїчний образ людини, впевненого в “своїй силі і в своєму праві перебудовувати життя і все її порядки”. Робочий Ніл і Поля, здатна “на всяку геройство”, – “головні фігури” п’єси, так сказано в авторських поясненнях до вистави.

Справжні герої – Ніл і Поля, але чому ж п’єса називається “Міщани”? У цьому-то й приховано глибокий історичний зміст, точно так само, як і в тому, що грандіозна Горьківська епопея про майже півстолітньої історії Росії названа “Життя Клима Самгіна”, тобто ім’ям духовного брата Петра Бессеменова – дійової особи п’єси. Горький відзначав, що головний ворог життя не капітал, а холопи його, поважні міщани, які бажають довести в інтересах свого особистого щастя … неможливість іншого порядку життя. Свій час Горький називав “часом суду” над міщанством, над його “строєм душі”, його ідеологією, мораллю, етикою.

У будинку Бессеменова поклоняються грошам, тут панує культ речей і скопідомства. Тут йде боротьба двох начал: індивідуалістів, плекають своє боягузливе “я”, і людину, вмістило в душі своїй всю біль і радість життя. Прекрасне і трагічне однаково чужі міщанського свідомості. Міщанин позбавлений ідеалів, він ні в що не вірить, не може, не в силах вірити. “Я народилася без віри в серці”, – безпорадно нарікає Тетяна Бессеменова, шукаючи співчуття. Її подруга Цвєтаєва вгадує причину уявної “психологічної” складності молодого покоління Бессеменових. “А може бути, – ти боїшся вірити … адже віра – зобов’язує …” Так, і Тетяна, і Петро Бессеменови бояться відповідальності, змін, прагнуть до спокою “всередині і поза себе”. “Моє бажання втрутитися в саму гущу життя … місити її і так і сяк”, – натхненно, із захватом говорить Ніл. “Нічого не можу змінити, нічегр не в змозі змінити”, – лепече Петро, розгублено і мляво.

Петро і Ніл – їх поєдинок представляє інтерес, він перспективний, бо продовжиться в майбутньому, коли противники встануть по різні сторони барикади. Петро – уособлення ілюзорних надій міщанства. “Ти – опора нам”,-заклинає старий Бессеменов, звертаючись до сина. Але Петро метається між “хочу” і “повинен”. Молодший Бессеменов, “колишній громадянином півгодини”,-злобують індивідуаліст: “Суспільство? Ось що я ненавиджу!” Мимовільними суддями зіткнення Петра і Ніла виступають всі дійові особи п’єси. Старий Бессеменов, не відаючи сам, дає точну оцінку і синові, і Нілу: “Навчився презирства до всього живого, а розміру в діях не придбав”. А Ніл-“він самолюбний … він – розбійник, але – людина з обличчям!”
Від першого до останнього дії п’єси йде моральний суд Людини над міщанином. “У вас – з туги помреш … нічого ви не робите … ніяких схильностей не маєте”, – говорить Бессеменовим Перчіхін. “Ви іржа якась, а не люди!” – Говорить Олена, жілічка Бессеменових. Моральні, етичні діалоги-поєдинки “міщан” виростають в політичний спір “зразкового міщанина” Бессеменова і Ніла про хазяїв життя-“господар той, хто трудиться”, – про несправедливість ладу, при якому “чесними людьми командують свині, дурні, злодії .. . “.

У п’єсі ясно звучить думка про майбутню революції, і солістом у цьому історичної дійстві буде Ніл.


Загрузка...



Схожі твори: